"Не так сталося, як гадалося. Але не стогну від ран, не нарікаю на долю, бо всміхається до нас Вільна Україна" Народився 1922 року в селі Тустань коло Галича, закінчив гімназію в Станіславові, де став членом ОУН, інформують ”Вікна”. Псевдо взяв собі на честь Івана Чорноти, сподвижника Богдана Хмельницького. Він був одним з перших добровольців УПА в Галичині, а на вишкіл вирушив рядовим стрільцем уже 28 липня 1943 року.
Став командиром рою (від серпня 1943), командиром чоти у сотні «Змії», під командою легендарного «Різуна» (Василь Андрусяк) від квітня 1944 року та командир кур’єрської групи, яка йшла на Захід (від серпня 1947 року). В Чехії в листопаді 1947 року він був тяжко поранений і в непритомному стані потрапив в руки ворога. Його перевезли до СРСР та засудили до 25 років ув’язнення.
За виявлені у боях мужність і героїзм та вміле керівництво бойовими відділами Володимир Чав’як одержав Бронзовий Хрест Бойової Заслуги (1945) від Крайового Командира УПА-Захід та Срібний Хрест Бойової Заслуги ІІ-го класу (1946) від Головного Командира УПА. Був підвищений до рангу сотника, із датою старшинства 22 січня 1946 року.
В 1990 році він написав коротку автобіографію-спогад про свою участь в УПА, про переживання в слідчих тюрмах у Відні, Станіславові і Києві (тут був в одній камері з Митрополитом В.Стернюком), ув’язнення на Воркуті та про переслідування КГБ після формального звільнення. Цю книгу закінчив такими словами:
«Отаке моє життя. Вимріяв собі з дитинства інше. Не так сталося, як гадалося. Але не стогну від ран, не нарікаю на долю, бо всміхається до нас Вільна Україна. Комусь треба було платити за волю. Дав Бог – заплатив і я. Слава Йому. Слава Україні! Героям Слава!»