Відповідно до статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками житлової та/або нежитлової нерухомості. Цією ж статтею передбачено надання фізичним особам пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді зменшення бази оподаткування об’єктів житлової нерухомості, що перебуває у власності фізичної особи платника податку: для квартир незалежно від їх кількості — на 60 кв. м, для житлового будинку — на 120 кв. м і для різних типів об’єктів житлової нерухомості — на 180 кв. м, повідомляють “Вікна” з посиланням на прес-службу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області.
Водночас сільські, селищні, міські ради можуть збільшувати граничну межу житлової нерухомості, на яку зменшується база оподаткування та встановлювати пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб.
При цьому, відповідно до підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Кодексу пільги з податку на нерухомість для фізичних осіб не надаються на об’єкти оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів, (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).
Тобто, якщо фізичні особи фактично здійснюють підприємницьку діяльність за місцем реєстрації (за домашньою адресою), то при нарахуванні податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, до таких об’єктів житлової нерухомості пільга не застосовується.
Що стосується об’єктів нежитлової нерухомості, то незалежно від виду діяльності, зазначеного у виписці з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб – підприємців, пільга у вигляді зменшення бази оподаткування на них не розповсюджується.
Необхідно зазначити, що відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» державна реєстрація фізичних осіб - підприємців проводиться державним реєстратором за місцем проживання фізичної особи – підприємця. За інформацією, переданою держреєстратором, фіскальні органи беруть на облік фізичних осіб – підприємців.
Відповідно до статті 63 Податкового кодексу України платник податків зобов’язаний повідомляти про всі об’єкти оподаткування і об’єкти, пов’язані з оподаткуванням. Такі повідомлення подаються за формою № 20-ОПП до контролюючих органів за основним місцем обліку платника податку протягом 10 робочих днів після його реєстрації, створення чи відкриття. Надалі суб’єкти господарювання зобов’язані інформувати податкову інспекцію у випадках зміни відомостей про об’єкт оподаткування.
Крім того, підприємці, які обирають спрощену систему оподаткування, вказують дані про фактичне місце провадження господарської діяльності в заяві за формою та у відповідності до вимог наказу Міністерства Фінансів України від 20.12.2011 № 1675. Якщо в цій заяві в графі 7 зазначено домашню адресу - пільга з податку на нерухомість не застосовується. У разі, якщо діяльність здійснюватиметься у заздалегідь не визначених місцях (торгівля на виставках, ринках тощо) підприємець - платник єдиного податку у рядку 7 цієї заяви «Місце провадження господарської діяльності» може зазначити: «Торгівля на ринках України» або «Торгівля на виставках України», інше.
В подальшому у разі зміни податкової адреси суб’єкта господарювання, місця провадження господарської діяльності, видів господарської діяльності заява подається платниками єдиного податку першої і другої груп не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбулися такі зміни, платниками третьої групи - разом з податковою декларацією за звітний період, у якому відбулися такі зміни.
