Про це повідомляють ”Вікна” з посиланням на УНН.
“Як визначив Конституційний Суд України у Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі про призначення судом більш м’якого покарання, верховенство права — це панування права в суспільстві; верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони. Однією із засад права є справедливість. Окремим виявом справедливості, як відзначено у названому Рішенні, є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину, це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина.
У Законі, що надійшов на підпис, названі принципи порушено”, — йдеться у пропозиціях Президента від 17 грудня.
“... пропоную Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заміни довічного позбавлення волі більш м’яким покаранням“ відхилити”, — зазначено у документі.
Крім того, на офіційному сайті ВР також зазначено: “Готується на розгляд із вето Президента”.
Нагадаємо, 26 листопада Верховна Рада ухвалила в другому читанні про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заміни довічного позбавлення волі більш м’яким покаранням. За відповідне рішення проголосували 233 народних депутатів.
Відповідним законопроектом передбачається, що до особи, яка відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі, може бути застосовано умовне звільнення від відбування покарання, якщо судом буде визнано, що така особа не потребує подальшого відбування цього покарання і фактично відбула не менше двадцяти років позбавлення волі.
Умовне звільнення від подальшого відбування покарання у виді довічного позбавлення волі застосовується лише за відсутності у засудженого злісних порушень встановленого порядку відбування покарання протягом останніх трьох років.
До особи, яка умовно звільнена від відбування покарання у виді довічного позбавлення волі, одночасно встановлюється адміністративний нагляд відповідно до закону.
Після закінчення встановленого законом строку адміністративного нагляду засуджений, який виконав покладені на нього обов‘язки та не вчинив нового злочину, за клопотанням осіб, передбачених частиною першою статті 539 Кримінального процесуального кодексу України, звільняється судом від призначеного йому покарання у виді довічного позбавлення волі.
У разі заміни засудженому призначеного судом покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк двадцять п‘ять років у строк відбування покарання повністю зараховується час перебування під вартою та період фактичного перебування у місцях позбавлення волі.
Покарання у виді позбавлення волі на строк двадцять п‘ять років не підлягає подальшій заміні на більш м‘яке покарання.