“Айдарівець” придбав колекцію давніх вишиванок із Донеччини та Луганщини і презентує їх у містах.

У Львові презентують колекцію українських вишиваних речей Донеччини та Луганщини, яку вдалося врятувати. Боєць «Айдару» Микола Павлюченко після поранення демобілізований і нині свій час присвячує тому, щоб познайомити людей у різних регіонах зі слобожанською вишивкою.
Переглядів: 379
| Фото: http://www.radiosvoboda.org/

Випадково на Луганщині у Старобільську боєць «Айдару» Микола Павлюченко познайомився з народною майстринею Єлизаветою Главатською. У її колекції побачив сорочки і народні строї, яким по 150-200 років. Цей український одяг мисткиня виставила на продаж, бо боялась, що сепаратисти його знищать. Єлизавета Главатська відома майстриня ляльок-мотанок.

«Дванадцять сорочок я викупив, маю розписку про це, а верхній одяг вона мені подарувала, щоб був вигляд цих ів. Я викуповував ці речі частинами. Смисл в тому, що це прифронтована територія, що ми боремось за цю територію, це речовий доказ того, що там живуть українці», – каже боєць.

У цих сорочках наша ідентичність, це пам’ять. Важливо зрозуміти, що це не просто речі, це наше коріння. Я просто допоміг Єлизаветі і купив ці речі, коли їздив по Україні, то люди ще додали експонати. Ця виставка живе сама по собі, без мене», – наголосив доброволець.

Старовинний український одяг Слобожанщини ілюструє, звідки прибували на цю територію люди у ХІХ столітті. Вишивка біла по білому з вирізуванням притаманна для Чернігівщини, яскрава вишивка з Полтавщини, є елементи традиційної київської вишивки. Сорочки на конопляному полотні вирізняються орнаментом, переважно візерунки рослин, але є й елементи архаїчного орнаменту. Ці вишиті речі не були товаром, вони творились для себе, тому є символічними і цінними. Притаманні народним строям Слобожаншини корсетки, пояси, а ще юпки, але це слово не означає спідницю. Юпками називається на Донеччині та Луганщині верхній теплий одяг для жінок, здебільшого оздоблений оксамитом, повідомляють “Вікна” з посиланням на “Радіо Свобода

Наталія Каплун працювала у Луганському обласному краєзнавчому музеї. Кілька місяців під обстрілами вона добиралась на роботу у музей. Колектив, зокрема і Наталя, переїхав у Старобільськ, частина людей роз’їхались усією Україною. Однак жодного експонату з музею не вдалось евакуювати, розповіла Наталія, а фонд становив понад 200 тисяч одиниць. Все це залишилось в окупованому Луганську.

Коли почали мости зривати, ми все найцінніше спустили у підземне фондосховище: це срібні дукачі, стародруки, все сховали у сейфи. Початок червня це був, я вже не їздила на роботу, бо жила в передмісті, тривали бої. У липні 2014 року головний спостерігач фондів загинула, у її помешкання потрапила міна. Коли територія була окупована, наш музей був пограбований. Як мені розповіли працівники музею, які там залишились, ополченці прийшли у підземні фонди, вони знали куди йти, тоді не було світла, у темноті вони знайшли місце, мали все необхідне, щоб відкрити замки і спиляти решітки. Кажуть, що стародруки і дукачі склали у великі сумки. На наступний день прийшла міліція і все так досі там зачинено. Ніхто це не відкривав і не провів облік, що залишилось», – каже Наталія Каплун.

Ми, інтелігенція Луганщини, жили, досліджували, виросла нова молодь, включена в український культурний простір, який формувався у нас у Луганську також. І коли ці молоді, розумні люди вже були, то ось…така подія…війна, всі виїхали. Нам сумно, тяжко, нервово там перебувати. Ми хочемо щось робити, хочемо співпрацювати з іншими регіонами», – зауважила Наталія Каплун.

«Айдарівець» Микола Павлюченко презентуватиме свою колекцію вишиванок містами Західної України, а потім поверне її у Старобільськ, щоб молодь Луганщини пам’ятала свою традицію.