”Є у мене картонна коробка з-під масла, якій понад півстоліття. Вона завжди стояла на горищі і знімали її звідти лиш раз у рік — перед святами. У ній ялинкові прикраси.
Саме в цій коробці дотепер тримаю іграшки, які вціліли. Крім скляних, є і картонні, і з пресованої вати. Деяким — понад 60 років. А картонні (лисичка, ведмедики...) — це ті, якими батьки прикрашали ялинку на засланні, і потім, в середині 50-х, привезли їх із собою додому” — пише Ігор Роп’яник, якого цитують ”Вікна”.
Він пригадав, як у дитинстві ялинку рясно обвішували цукерками — “квадратними ірисками, які загортали у кольоровий тоненький папір”.
“Такі прикраси чомусь називали “помадками”. Потім, пригадую, я часто лягав на постелений під ялинкою коцик, дивився на свічки, які мерехтіли, кидаючи на стелю химерні тіні від гілок, а сам помаленьку никав ті цукерки (батьки спеціально вішали їх найбільше на нижні гілки)...”, — йдеться у його дописі.