На 2016 рік в дослідженнях космосу заплановано три найважливіших події, які можуть перевернути наше уявлення про Всесвіт У складний політ відправитися і американський апарат OSIRIS-REX, який перехопить астероїд Бену, де нібито вдалося розгледіти дивну піраміду. Зонд повинен взяти пробу грунту і відправити його назад на Землю, повідомляє Обозреватель, передають ”Вікна”.
14 березня 2016 року до Марса стартує міжпланетна станція індикаторного газу Orbiter. Запуск зонда - перша частина найбільшої програми ExoMars Європейського космічного агентства, яка повинна увінчатися висадкою марсохода на поверхню планети в 2018 році.
Головною Завданням трасування газу Orbiter є дослідження атмосфери Марса і пошук джерел метану, який можуть виробляти живі організми. Якщо таке джерело буде знайдено, то саме в цьому районі сяде марсохід. Для відпрацювання посадки індикаторного газу Orbiter несе на собі платформу Скіапареллі, яка сяде на Марс і дозволить відрепетирувати висадку марсхода в 2019 році.
Спочатку, Європейське космічне агентство планувало програму ExoMars спільно з НАСА, але американці відмовилися від проекту, зосередившись на власних розробках. Побоюючись повного закриття досліджень, європейці в 2012 році зважилися на співпрацю з “Роскосмосом”.
У результаті Росія для програми виділила дві ракетоносія “Протон-М” з розгінним блоком “Бриз-М”, а також розробила частина наукових приладів. Варто відзначити, що ракети “Протон”, як і розгінні блоки “Бриз”, показують не найкращі результати і відрізняються великою кількістю аварій.
Так, кожен 10 пуск “Протона-М” завершується невдачею. З 95 пусків, починаючи з 2001 року, 10 закінчилися аварією, при цьому 6 з них з вини розгінного блоку “Бриз-М”.
Крім того, історично СРСР, а потім Росія “погано літали” до Марса. З 19 запусків зондів до Червоної планети, починаючи з 1960 року, жоден не виконав місію повністю, 13 закінчилися повним провалом, а 7 лише частково змогли виконати наукову програму.
У липні 2016 року у орбіту Юпітера, найбільшої планети Сонячної системи, вийде міжпланетна станція “Юнона”, яка була запущена НАСА 5 серпня 2011 року. “Юнона” повинна отримати найцінніші дані про магнітне поле газового гіганта, перевірити теорію про тверде ядро планети, а також дослідити його атмосферу.
Політ “Юнони” зайняв близько 5 років і зараз вона вже наближається до Юпітера. Для досягнення необхідної швидкості зонду потурбувалися здійснити гравітаційний маневр навколо Землі в 2013 році.
На борту зонда знаходиться унікальний мікрохвильовий радіометр, його мета — дослідження глибоких шарів атмосфери, які раніше були приховані від очей вчених. Прилад зможе побачити атмосферні потоки в 500 кілометровій товщі хмар. Крім того, він також дасть інформацію про точну кількість води й аміаку в атмосфері Юпітера.
Ще шість приладів потрібні для точного аналізу магнітного поля Юпітера і дослідження полюсів. У результаті вчені отримають детальну тривимірну карту магнітного поля, а також всю необхідну інформацію про природу полярних сяйв, які були зафіксовані на Юпітері.
Також вчені, завдяки вимірам гравітаційних сил, створять точну модель газового гіганта. А за якісні фотографії відповідає кольорова камера, яка буде робити знімки з роздільною здатністю 1600 на 1200 пікселів.
У вересні 2016 року зі Землі стартує одна з найбільш технічно складних місій, яка отримала назву OSIRIS-REX. Космічний апарат НАСА попрямувати до найбільш небезпечного для Землі півкілометрового астероїду (сто один тисячі дев’ятсот п’ятьдесят п’ять) Бенну, який також відомий під назвою +1999 RQ36. Вірогідність зіткнення Бенну із Землею вчені оцінили, як 1 до 4 000.
Вчені НАСА поставили перед собою надскладне завдання — перехопити астероїд, вийти на його орбіту, провести його повне сканування і взяти проби грунту, після чого — відправити зразки на Землю. Крім того, однією з цілей дослідження астероїда є перевірка дії ефекту Ярковського, згідно з яким, через різницю температур між нагрітою Сонцем і що перебуває в тіні стороною, астероїди змінюють свою траєкторію.
Якщо вплив ефекту підтвердиться, то реальним стане один із способів захисту Землі від небезпечних космічних об’єктів. За задумом вчених, астероїд можна покрити спеціальною фарбою, яка збільшить різницю температури, а значить — змістить астероїд з орбіти і відведе його від нашої планети.
На борту зонда також знаходиться блок з камер і сенсорів, які передадуть на Землю докладні зображення Бену і дозволять створити його тривимірну модель. На OSIRIS-REX також встановлені спектрометри, за допомогою яких будуть отримані дані про геологічну складі астероїда і, можливо, знайдені сліди органічних сполук.
Після цього вчені зможуть вибрати місце забору грунту і здійснити посадку на астероїд. Потім капсула з грунтом буде спрямована на Землю і повернеться лише в 2023 році. Дослідження зразків астероїда в наземних лабораторіях дасть найдокладніші дані, на які здатна сучасна наука.
З цією місією пов’язана одна з найпопулярніших сучасних “теорій змови”. Так, влітку 2014 року з’явилися відео, на якому на поверхні Бену нібито видна піраміда.
“Масла у вогонь” підлило і назва космічного зонда OSIRIS-REX, яке є відсиланням до староєгипетському богу Осірісу. Богу відродження, царю загробного світу і судді душ покійних. А нову назву астероїда — Бену, замість минулого +1999 RQ36, відсилає до птаха Осіріса. Правда, походження відео до сих пір залишається загадкою.
