Найщасливіші з учасників експерименту у 80-річному віці зізнавались, що навіть коли вони відчували фізичний біль, їх не Дослідження стартувало у 1938 році, 60 його участників ще живі і продовжують брати участь в цьому експерименті, розповів під час міжнародної конференції TED психіатр Роберт Волдінгер.
Саме він є керівником цього одного з найдовших в історії порівняльних досліджень, інформує “Українська правда. Життя”.
Валдінгер, який є автором багатьох наукових праць, кількох книжок і викладає як професор психіатрії в Гарвардській Медичній школі,— четвертий керівник дослідження за його 75-річну історію.
Під час свого виступу він навів дані одного з останніх досліджень підлітків, яких запитували про найважливіші цілі в житті. Тоді більше 80% респондентів сказало, що це — стати багатим. Ще 50% молодих людей відповіли, що хочуть стати знаменитими.
Крім того, нам часто кажуть, що треба більше працювати, аби досягти більшого. Складається враження, що це — саме те, що нам потрібно для хорошого і щасливого життя.
Водночас, майже не можливо отримати картинку цілого життя людей, виборів, які вони роблять, і з’ясувати, до чого призводять ці вибори.
Більшість того, що ми знаємо про життя людей — від того, що просимо їх пригадати минуле. Але ми часто забуваємо важливі речі, та й пам’ять буває дуже креативною.
Відтак дослідники задались ціллю: з’ясувати, що робить людей щасливими з підліткового віку і до літнього.
Це зробило дослідження Гарварського Університету, яке впродовж 75 років стежило за життям 724 чоловіків.
Щорічно цих 724-ох учасників дослідження запитували про їхнє здоров’я, особисте життя, роботу. При цьому, ніхто не знав, як повернеться їхнє життя наступного року — це процес
“Близько 60 з 724 учасників досі живі і беруть участь в дослідженні, більшість з них — у 90-річному віці. І тепер ми розпочинаємо дослідження більше 2000 дітей цих чоловіків. А я — четвертий керівник цього дослідження”, - розповів Валдінгер.
З 1938 року дослідники відстежували життя двох груп чоловіків.
Перша група стала учасниками експерименту, коли вони були другокурсниками Гарварського колледжу. Усі вони закінчили коледж під час Другої Світової війни і більшість з них пішли на війну.
Другою групою були хлопці з найбідніших околиць Бостона. Цих хлопців відібрали саме тому, що вони були з найбільш неблагополучних сімей Бостона у 1930-х роках.
Коли вони ставали учасниками дослідження, усіх цих підлітків проінтерв’ювали, провели медичне обстеження, їхніх родичів теж опитали.
Всі ці хлопці з часом стали працівниками заводів, юристами, будівельниками, лікарями, а один навіть став президентом США.
Раз на два роки їм надсилають запитання про їхнє життя. Але, крім того, їх інтерв’юють вдома, аналізують їхні медичні дані, сканують мозок і роблять аналіз крові, записують розмови з дітьми і дружинами про життя цих чоловіків.
Найчіткіший меседж з цього 75-річного дослідження полягає в наступному: хороші стосунки з людьми роблять нас щасливішими і здоровішими.
Дослідники зробили три висновки з цього експерименту
1. Добрі соціальні зв’язки корисні для нас, самотність вбиває. Ті учасники експерименту, які мали сім’ї, друзів, хороші контакти в спільнотах, щасливіші, фізично здоровіші і живуть довше, аніж ті, у кого таких соціальних зв’язку було мало.
Ті, хто більш ізольований від інших людей, аніж їм хотілося б, менш щасливі, їхнє життя погіршується в середньому віці, раніше погіршуються функції мозку, а життя коротше, аніж в тих, хто не одинокий.
2. Відомо, що людина може бути самотньою у натовпі і в шлюбі. Тож другий висновок, який зробили вчені — важливими є лише наявність багатьох друзів чи партнера у шлюбі, але й якість цих близьких стосунків.
Життя у конфліктному середовищі шкодить здоров’ю.
Здоров’я учасників дослідження у таких нещасливих шлюбах було іноді навіть гіршим, аніж в розлучених чоловіків. Тоді як теплі стосунки захищають від потрясінь.
Найщасливіші з учасників експерименту у 80-річному віці зізнавались, що навіть коли вони відчували фізичний біль, їх не покидало відчуття щастя.
Тоді як ті, хто почував себе нещасливим, відчували, що фізичний біль ставав ще сильнішим через поганий емоційний стан.
3. Третій висновок дослідників стосувався мозку. З’ясувалось, що хороші стосунки не лише захищають тіло, але й мозок.
Пам’ять залишалась кращою у тих, хто міг розраховувати на свого партнера. Навіть якщо пара сварилась часто, але відчувала, що може розраховувати один на одного у складних ситуаціях, для їхнього мозку це було терапевтично — пам’ять не погіршувалась так швидко, як в самотніх людей.
Валдінгер також каже, що над стосунками треба працювати, адже це не секс і гламур, це те, що потрібно вдосконалювати впродовж всього життя.
Ті, хто вкладав найбільше у розвиток стосунків в особистому житті, друзів, були найщасливішими з часом.
