У експозиції представлено 36 різьблених свічників-трійць церковно-літургійного й обрядово-побутового призначення невідом Символ Трійці для українців мав сакральне значення з давніх часів. Вже в язичницьких віруваннях він означав триєдиність божества. Із приходом християнства з’явилося глибше, богословське трактування Трійці. Воно знайшло відображення і в культурній та мистецькій традиції нашого народу – цикл різдвяних свят об’єднує три празники. Виставка «Трійця» також символічно поєднала три складові, повідомляють ”Вікна” з посиланням на ”Музейний простір”.
У експозиції представлено 36 різьблених свічників-трійць церковно-літургійного й обрядово-побутового призначення невідомих авторів Коломийського, Косівського, Верховинського та Надвірнянського районів Івано-Франківської області. Загалом у колекції Музею, яка є однією з найбільших і найяскравіших в Україні, зберігається 113 дерев`яних свічників. Більшість із них репрезентують ХІХ ст., решта – початок ХХ ст. і лише поодинокі датовані кін. ХVІІІ ст. Є серед них і вироби, на яких зазначено імена майстрів.
У народній культурі свічники посідають особливе місце, оскільки виходять за межі літургійного простору та зберігають у собі відгомін прадавніх язичницьких вірувань. Про це свідчать вражаючі за своєю художньою майстерністю поєднання християнських мотивів: хреста, Розп`яття з пристоячими, ангелів, виноградної лози; із міфологічними: солярними знаками, деревом життя, антропоморфними ликами й зооморфними елементами. У цих творах, переважно безіменних авторів, відображено народне світосприйняття релігії, традицій, навколишньої природи, краси.
Найпоширенішими з погляду конструкції є трійці тризубоподібної форми та такі, що складаються із підковоподібного корпусу, з’єднаного у верхній частині горизонтальною поперечиною. Такі свічники, виконані в техніці круглої різьби, часто оздоблювали голівками ангелів із крилами або без них. Незважаючи на зовнішню однотипність сюжету, кожна з таких трійць є унікальною.
Свічники найповніше, у порівнянні з іншими видами народного мистецтва, донесли до наших днів відгомін прадавніх вірувань. Одним з найпоширеніших культів людства був культ Сонця, який також збережено і передано в гуцульських трійцях у вигляді обличчя в обрамленні променів. У колекції Музею зберігаються свічники-трійці з таким трактуванням. Найпоширенішим символом Сонця в народній культурі виступає зображення шести- та восьмипелюсткової розети. Народні майстри широко використовували її в оздобленні свічників-трійць. Згодом їх доповнили християнськими символами – гронами винограду, хрестами, розп’яттями з пристоячими, голубами, голівками янголів та розмальовували різними фарбами. Свічники прикрашали й рослинними композиціями зі сплетіння дубового листя, виноградної лози, прадавнього символу дерева життя. Дуже часто оздоблювали трійці й дерев’яними дзвіночками – «дармовисами».
На творчості народних майстрів позначалися мистецькі європейські тенденції, що яскраво простежується в оздобленні свічників-трійць. Якщо манері різьблення трійць XVIII - І половини ХІХ ст. притаманний вплив бароко, то з кінця ХІХ - початку ХХ ст. вони мають чимало ознак сецесійної різьби.
Гуцульські та покутські свічники-трійці – це унікальне мистецьке явище в царині малої дерев’яної пластики.
Поряд зі свічниками-трійцями в експозиції представлено 27 ручних хрестів І половини ХІХ – початку ХХ ст. невідомих авторів з Коломийського, Косівського та Верховинського районів Івано-Франківщини та Золотого Потоку Тернопільської області, що славилося монастирськими мистецькими майстернями.
Такі хрести й донині використовують під час богослужінь, а також разом зі свічниками-трійцями у час освячення води на Водохрестя. Представлені на виставці твори традиційної народної культури в сакральній тематиці доповнюють атмосферу урочистості Різдвяних свят та розкривають цікавий та самобутній колорит свят зимового циклу в Карпатах.
Виставка демонструє велике розмаїття форм і багатство оздоблення дерев’яних свічників-трійць та ручних хрестів, захоплює талантом самобутніх гуцульських і покутських майстрів.
