Починалось все, як не дивно, з відео BBC “По железным дорогам бывшей империи”, яке справило на киянку величезне враження, інформують ”Вікна”.
— Перед подорожжю це місто в мене асоціювалось з Бандерою, сметаною від цементного заводу та найдовшим залізничним вокзалом в Європі, — ділиться Анна Духлій. — Перші відчуття по приїзду - вибір в магазинах набагато більший ніж в Києві.
Остап Українець провів киянам невеличку екскурсію по середмістю:
— Спочатку були відчуття, що це тож же Поділ, тільки набагато чистіший, та з костьолами, замість церков. Ті ж маленькі будиночки, багато польської забудови 20-30 років. Але коли ми дійшли до старого міста, яке побудовано в рамках старої фортеці, то потрапили зовсім в інший світ. Вузенькі вулички, маленькі дерев’яні дво- і триповерхові будиночки, бруківка, купа маленьких кав’ярень. І відчуття, що ти потрапив до Старої Європи, до Відня. І всю поїздку таке відчуття не покидало.
Також дівчину вразили ціни у франківських кафе:
— Середній чек на дві-три людини на перекусити/попити кави не перевищував 100-150 гривень. І це в самому центрі, в закладах де інтер’єр продуманий до дрібниць. Також що вразило, що заклади намагаються відкривати в тих місцях, де вони були до Радянського Союзу, або якось пов’язувати з тим, що відбувалось в тому чи іншому будинку.
3 числа в нас була екскурсія кладовищами міста. Знову ж таки незвична періодизація історичних періодів - за австріяків, за поляків, перша окупація, німці, друга окупація. Крім того, Анна виконала обов’язкову програму-мінімум — сфотографувалася з Бандерою.
— Коротке резюме з поїздки: якщо ви хочете побували в маленькій Європі, але не вистачає грошей, чи знання мов не дуже гарне, приїжджайте до Станіслава. При всій величезній патріотичності людей, це місто є європейським по духу і формі, воно повторює той самий Відень, частиною імперії якого він був, — переконує Анна Духлій.