Хтось, можливо би й скорився, але лише не Ліля Юрків. Вона жвава, активна, дуже хоче професійно навчатися вокалу, виступати, а згодом й сама навчати дітей, інформують ”Вікна”.
«У мене, — ледь чутно розповідає про свою хворобу дівчина, — сталося це унаслідок того, що мені у вісім місяців зробили невдало прививку, і відтоді м’язи перестали розвиватися. Хвороба почала прогресувати. Було боляче, важко, я навчалася індивідуально, професійної освіти не здобула».
Щоправда, співати дівчина почала ледь не з пелюшок, проте лише вдома, для рідних. На сцені опинилася випадково.
«Шість років тому моя сестра Оля розмовляла по телефону зі своїм хлопцем Петром, який до речі, зараз є її чоловіком, а я тоді співала, — зі сміхом пригадує Лілія. — Петро—музикант, і почувши мій спів, запропонував виступити разом із його гуртом на одному з концертів у сільському будинку культури. Я спочатку не погоджувалася, ну яка там сцена, коли я на візку, будуть мене виносити, люди дивитимуться, та й вокалом професійно я ніколи не займалася, навіщо? Але Петро не вгавав, і мені довелося погодитися».
Із того часу дівчина виступає всюди — на конкурсах, на танцях, балах, святах, у сільських та районних будинках культури, на весіллях, у кафе. Виконує переважно українські пісні, своїх творів не пише, хоча така думка є.
Має Лілія і професійні аудіозаписи, ними охоче ділиться в Інтернеті. Адже дівчина активно спілкується у соцмережах із сотнями людей. Про неї знають, її запрошують на виступи. Нині вона лауреатка кількох районних та обласних мистецьких конкурсів, хоче спробувати себе в якомусь всеукраїнському шоу, аби познайомитися із зірками та дізнатися їхню думку про свій вокал.
«Я щиро радію, коли дивлюся по телевізору різноманітні пісенні проекти та шоу, — мовить співачка. — І, знаєте, уявляю себе на місці переможців, і так довго вже про це мрію, що врешті-решт це таки має статися, і я буду зіркою».
Співає Лілія переважно українські пісні, народні, естрадні. Улюбленого композитора чи пісні не має, каже, що у кожному творі, який вона береться виконувати, — душа народу та автора. Тому підбирає для себе пісні, керуючись позитивними емоціями. Коли почує пісню, і вона, як мовиться, візьме її за душу, то співатиме її, якщо ні, просто послухає.
«Можливо в майбутньому я і візьмуся за зарубіжну естраду, але для цього треба добре знати ту чи іншу іноземну мову», — розмірковує талановита дівчина.
Аби гарно себе презентувати на сцені, Лілії потрібні сценічний одяг.
«Я усе купляю просто на ринку та сама підбираю собі одяг для виконання тієї чи іншої пісні, — каже Лілія. — На жаль, у мене немає коштів, аби працювати зі стилістами, але, думаю, одяг на конкурсах та концертах сприймають лише у перші кілька секунд, а далі — справа у виконавцеві та в музиці».
Та чи не найбільше Лілія хоче професійно навчатися вокалу.
Усе життя Лілії наповнене музикою. Вона співає вдома, на вулиці, для своєї 5-річної племінниці Ані.
«На щось інше у мене просто не вистачає часу, — відповідає талановита дівчина на запитання, чи є в неї ще якісь захоплення, окрім співу. — Щоправда я дуже люблю читати. В основному жіночі романи, дивлюся романтичні фільми, не сприймаю фантастику та жахи і стараюся не дивитися новини. Раніше робила прикраси з бісеру, але зараз не хочу розпорошуватися на це».
Насамкінець розмови Лілія Юрків каже, що коли вона співає, то забуває все: про біль, хворобу, візок.
«Здається, що зі співом у простір вилітає вся біда й пропадає, а зі мною залишається лише все добре та Бог», — каже дівчина.