Отець Василь зізнається, що іноді хворих до нього направляють і лікарі, коли бачать, що медицина безсила — Почалося усе з простих молитов, — розповідає отець Василь. – Люди приходили, просили помолитися й вичитати молитви за здоров’я чи інші потреби. Згодом приїздили та дякували, розповідали іншим про чудесні зцілення, приїздили й одержимі. Але Бог не лікує хвороби, а зцілює душу. Мене знають не лише в області, приїжджають за зціленням навіть зі східної України. У день приймаю до 80-ти людей, повідомляють ”Вікна” з посиланням на ”Прес Центр”.
Отець Василь Коваль живе у прикарпатському селі Закерничному Рожнятівського району. В молодості хотів стати лікарем, або скульптором чи художником, бо гарно малював. Проте чомусь найбільше завжди тягнуло до монастиря.
- У радянські часи не було куди податися, все було підпільно, але я зустрічався та спілкувався з багатьма священиками. Вони і переконали мене піти вчитися у духовну семінарію, - каже отець. – Закінчив духовну семінарію у Івано-Франківську.
А тепер,окрім приходу в Закерничному, о. Василь Коваль є ігуменом монастиря, який відновив разом зі своїми братами-монахами у цьому ж селі на Божій Горі.
— Це Святопокровський монастир, який існував ще у XIII столітті, - розповідає о. Василь. – Його кілька разів руйнували, а у XVII столітті закрили повністю. От коли я став тут священиком, то вирішив його відновити. Роботи усі вів на кошти від пожертв, які мені люди давали за зцілення. Взагалі я за це грошей не беру, але люди самі залишають пожертви.
Отець Василь зізнається, що іноді хворих до нього направляють і лікарі, коли бачать, що медицина безсила.
- А дехто приїздить з цікавості, але коли бачать, що Господь допомагає, починають більше утверджуватися у своїй вірі. А я тішуся з того. Їм не я допомагаю, а Господь, - говорить отець.
