Кригу возять за кілька кілометрів. На будівництво сходяться чи не усі чоловіки з села з пилами та сокирами. Працюють цілий тиждень, аби потішити приїжджих і своїх односельців виробами з криги, інформують ”Вікна”.
”Ми витісуємо крижаний вертеп із ягнятками, Ісусом, Марією, Йосифом, царями та пастухами, кількаметрову капличку, хрест із льодяним престолом, ніби в справжній церкві, — каже сільський майстер льодових скульптур Василь Лучак. — Саме тут, біля престолу й освячує священик воду, а вже після освячення любителі зимової купелі та й просто ті, хто відчувають в собі силу пірнати в холодну гірську річку, купаються в ополонці». Не зупиняє відчайдухів ані стрімка течія, ані холодна вода. Недаремно, бо кажуть, ще ніхто після освячення води в ополонці не простудився”.
А ще роблять у Нижньому Вербіжі велике крижане крісло. Є навівть місцеве повір’я: якщо сісти у нього і загадати бажання, воно обов’язково збудеться. До речі, крижане містечко у Нижньому Вербожі претендує на всеукраїнське визнання. Тут планують влаштовувати фестиваль гуцульських крижаних скульптур, адже вправних різьбярів у краї не бракує.