“Подорожуючи по Західній Україні, мене не залишало відчуття, що це Польща, або навіть Прибалтика. Як відомо, ці землі стали Україною лише після Другої світової, звідси і європейська архітектура. Але ще й менталітет людей, адже їх бабусі ще пам’ятають коли вони були польками, а виняткові довгожителі згадають Австро-Угорщину. Тут по-європейськи чисто, акуратно, люди якісь спокійні, ввічливі й побожні. Перетинаючи кордон з Закарпаття до Угорщини і Словаччини, ви навіть особливої різниці не помітите. Тим більше абсурдно виглядають графіті на тему “єдиної України” у вигляді проблемного Донбасу, який являє собою повну протилежність у всьому. Хочеться місцевим людям підказати, що забийте ви на проблемний регіон, він вам не потрібен, а самі рухайтеся до Європи”, — поділився враженнями блогер.
Олександр Лапшин написав також про залізничний вокзал, відзначив вкрай нетипову ратушу і загалом назвав місто “маленьким Львовом”, інформують ”Вікна”.
”Тут немає якихось унікальних і неповторних будівель; місто приємне в цілому, тут треба, не поспішаючи, гуляти, насолоджуючись старою доброю Європою, нехай і місцями застарілою”, — написав мандрівник.
Він також поділився враженнями від відвідин синагоги, яку зараз частково здають під комерцію:
“Заходжу, там чоловік десять сидять спілкуються за столом. Почули скрип дверей, обернулися, дивляться на мене з таким виглядом, ніби вони там сексом займалися, а я їх відірвав від важливого процесу. Один підбігає і сходу: “Хто вас сюди пустив?”. Відповідаю, що це храм божий і я не потребую дозволів, щоб його відвідати. Рабин підходить, явно американський дядько з бородою в чорному капелюсі і говорить по-російськи з американським акцентом “Ви з якого питання?”. Відповідаю, що хочу подивитися синагогу і зробити кілька фотографій. Ні, ніззя фотографувати, говорить рабин. Ну і вони так ненав’язливо мене тіснять до виходу... Розвернувся і пішов”.
Натомість приємно вразила мандрівника вартість обіду у закладі поблизу вокзалу, за який він заплатив менше 1,5 долара.