Квіти до погруддя відомого громадського діяча Галичини Лева Бачинського поклали представники районної влади, виконкому с Минуло 97 років, але галичани не забувають тієї вікопомної дати, коли на велелюдному всеукраїнському вічі біля Святої Софії в Києві було урочисто проголошено Акт Злуки двох частин України – Західної і Східної. Народ, роз’єднаний кордонами двох монархій – царської Росії та цісарської Австро-Угорщини, оголосив про незламну волю жити в одній суверенній державі. Відбувся великий історичний акт – Західноукраїнська Народна Республіка, що постала волею народу після розпаду Австро-Угорщини, й Українська Народна Республіка, яка виникла на руїнах царської Росії, стали єдиною державою з центром у Києві. Незважаючи на те, що ця держава проіснувала недовго, акт проголошення злуки двох частин України мав і має велике значення в історії національно-державного життя України, повідомляють ”Вікна” з посиланням на прес-службу Городенківської РДА.
Одним з натхненників цього державного акту від Західноукраїнської Народної Республіки був Левко Бачинський. А народився великий син українського народу 14 липня 1872 року в багатодітній родині сільського інтелігента – директора народної школи. Початкову освіту здобув у рідному селі, потім було навчання в Коломийській гімназії. Тут він починає товаришувати з Василем Стефаником, Лесем Мартовичем, тут формується його світогляд. Бачинський свою науку продовжив на юридичному факультеті Чернівецького університету і поступово втягується у громадсько-політичну діяльність, стає діячем Українсько-руської радикальної партії.
Здобувши вищу освіту, ставши доктором юриспруденції, він належить до радикальної партії „Громадський голос”. З 1898 року входить до правління партії спільно з І. Франком, М. Павличком і Макухою. При підтримці демократичних сил 1907 року стає послом від Станіславського округу в Австрійському парламенті. 13-14 червня 1912 року тринадцять годин без перерви виголошував опозиційну антиурядову промову. В парламенті активно відстоює інтереси селянства, бореться за рівні права українців у монархії. В період Першої світової війни опікується долею українців. Після розпаду Австро-Угорщини в 1918 році стає членом Української Національної Ради, яка проголосила утворення на землях Галичини, Буковини і Закарпаття української держави.
25 жовтня делегація в складі Петрушевича, Левицького, Бачинського, Трильовського, Василько, Лукашевич, Окуневського заявила українському урядові про утворення української держави на західноукраїнських землях.
3 січня 1919 року Л. Бачинський був обраний заступником президента Ради Є. Петрушевича і членом правління. Таким чином, він, голова радикальної партії, взяв на себе і свою партію співвідповідальність за діяльність уряду молодої держави, її внутрішню і зовнішню політику. Державні інтереси України стають у центрі його уваги. А найдужче турбувала його проблема об’єднання двох частин України, де утворилися свої уряди.
21 січня 1919 року делегація від ЗУНР у складі шістдесяти п’яти осіб на чолі з Левом Бачинським приїхала до Києва. На 22 січня було призначено врочисту історичну подію — проголошення свята Злуки двох частин України в одну Соборну Українську Державу.
Пройшло багато літ, але серафинчани гордяться своїм земляком. Нині у селі проживає велика родина Лева Бачинського. Як стверджує Дарія Рашковецька, її батько, старший син Омелян Шлемкевич, навчаючись у Відні, вступив у Січові Стрільчі. А дід Микола Шлемкевич при великій допомозі свого близького родича Лева Бачинського організував велике товариство Січових Стрільців у Серафинцях, яке було створене раніше, ніж будь-які січі у Галичині. На підтвердження цьому є дуже багато старих світлин тих часів і спогадів старожилів.
