«Наша свідомість не знає початку ані кінця. Вона незалежна від нашого фізичного тіла», — каже дослідни Коли він 2001 року в престижному медичному журналі «Lancet» опублікував статтю на тему клінічної смерті, у світі медицини здійнялася буря, інформує Credo з посиланням на natemat.pl.
— На чому базується досвід NDE (near death experience), тобто клінічної смерті, яку Ви досліджуєте довгі роки?
— Власне кажучи, всі розповіді тих, хто «повернувся» після зупинки серцевої діяльності, подібні: всі мали виняткові емоційні переживання — величезної любові, а також і візуальні — бачили світло, мали відчуття досвіду і оглядання дійсності поза тілом. Вони мали відчуття, що полишають тіло, переживали спокій і розуміння. Контактували з близькими, які вже відійшли.
— Чи мала вплив на описуване Вами релігія пацієнтів — або її брак?
— Ні. Їхні розповіді були подібні незалежно від їхнього походження, культури чи релігії.
— Світло, любов, зрозуміння — звучить як ідеальний світ. Пацієнти, які «повернулися», почувалися розчарованими?
— Так. Вони говорили, як «там» було добре, про прагнення «там» залишитися. Лікарі раділи, що їм вдалося врятувати ще одне людське життя, а пацієнти жалкували, що змушені сюди повертатися. Варто при цьому сказати, що клінічна смерть — не єдиний стан, в якому можна отримати такі відчуття. Це можливе також у стані глибокої релаксації, величезного страху, депресії, самотності, ізоляції…
— Чимало людей — насамперед лікарів — скептично реагують на оповіді про NDE. Намагаються пояснити цей стан браком кисню, галюцинаціями, вживанням препаратів…
— Наші дослідження, результати яких ми опублікували вперше 2001 року, базуються на аналізі випадків 344 пацієнтів. Вони ясно показали, що це незадовільні пояснення. Хоч би тому, що для появи галюцинацій потрібна мозкова активність, а у випадках, про які ми говоримо, її немає. Вона припиняється через 15 секунд після кінця серцевої діяльності.
Це не так, ніби навколосмертний досвід з’явився тільки у ХХ столітті. Про нього було відомо вже давно, сотні й тисячі років, в усіх культурах. Клінічної смерті люди зазнавали протягом різних століть. Імовірно, подібного стану досягали й середньовічні містики.
— Що найбільш революційне у Вашій концепції вічної, нелокальної свідомості?
— Концепція вічної свідомості означає, що наш мозок, найімовірніше, виконує функції приймача і передавача, а не «виробника» нашої свідомості. Ця нелокальна свідомість існує поза часом і простором. Це місце, з якого повертаються люди після отримання навколосмертного досвіду, є місцем, у якому все якось поєднане одне з одним: теперішнє, минуле і майбутнє. Під час NDE пацієнти, чиї серця зупинялися, мали доступ до власних думок і спогадів, але також і до досвіду інших людей, до розширеної свідомості. Мозок виконує функції інтерфейсу. Це так, як із радіо або телебаченням: коли апарат вимикаєш, трансляція програми триває, хоча ти її вже не чуєш і не бачиш. Те ж саме й зі свідомістю.
— Люди, які повернулися, відчували зв’язок зі своїм тілом?
— Ні. Їхня перцепція здійснювалася на іншому рівні.
— У Вашому розумінні смерть це тільки етап життя. Нема чого боятися?
— Смерть, імовірно, це інший стан нашої свідомості й тільки кінець нашого фізичного аспекту, нашої тілесності. Свідомість може жити, згідно з науковими дослідженнями над NDE, незалежно від функціонування мозку та відчуттів. Люди з досвідом NDE не бояться смерті, оскільки вона не означає дефінітивного кінця. Страх перед самим процесом помирання, попри це, може бути.
— Якщо Ваша теорія нелокальної свідомості істинна, то чи релігія перебуває під загрозою?
— Вміст або зміст досвіду клінічної смерті підтверджує багатовікові традиції різних вір у Бога: що безмежна любов — це найважливіше, а так насправді то єдине, що вартує у нашому житті. Теорія вічної свідомості в жодному разі не становить заперечення релігії або загрози для неї — навпаки, вона науковим чином пояснює те, що релігії пояснюють як об’явлення й віру (дослівне значення релігії це «поновне поєднання», re означає «заново», ligant означає «поєднання, з’єднання»).
— Доведено, що Христос жив. Чи з огляду на це існує можливість, що десь є Його людська свідомість? Чи ми можемо мати до неї доступ, і чи власне в цьому полягає молитва?
— Під час NDE чимало людей переживають зустріч із чимось, що описують як світло або сяючу постать. Часто називають її Ісусом або кажуть, ніби мали враження, що то саме Він. Ці зустрічі з сяючою постаттю сповнені довіри і любові, які проявляються у пацієнтів, що пережили навколосмертний досвід. Можна припускати, що через молитву це спілкування стає реальним і можливим.
— Як пояснити Пресвяту Трійцю — як колективну свідомість?
— Цього я не знаю.
— У цій реальності де б Ви розмістили рай і пекло?
— Як на мене, небо і пекло це певні виміри вічної нелокальної свідомості. Нелокальність тут означає брак визначення місця і часу.
— З найновіших досліджень випливає, що наші гени якимось чином зберігають пам’ять наших предків. Чи це якось стикається з Вашою теорією вічної свідомості?
— Епігенетика пояснює, яким чином зовнішні впливи, наприклад, від наших батьків і прабатьків, можуть викликати постійні та спадкові зміни у функціонуванні ДНК (без впливу на амінокислотні послідовності). Це не означає, що думка і спогади про наших предків мусять назавжди в нас коренитися. ДНК, схоже, також є тільки інтерфейсом (реле) з аспектом нелокальної свідомості на клітинному рівні.
— Вічна свідомість означає безсмертя душі, чи нам треба нових термінів, бо наша мова не встигає за відкриттями?
— Вічна свідомість означає, що наша свідомість не знає початку ані кінця, що існує продовження свідомості і що вона незалежна від функціонування нашого смертного тіла.
— А ті безсмертні свідомості, які покидають тіла, — поєднані разом чи функціонують окремо?
— На вищому рівні свідомості вічна свідомість поєднана зі всіма і кожним, подібно як минуле, теперішнє і майбутнє. Немає поняття часу, проминання, місця.
