| Фото: gazeta.ua “2006 року в аптеці познайомився з однією жіночкою. Спочатку на здоров’я почала жалітися, а потім давай випитувати, з ким і де живу. Коли розказав, що рідні у мене немає, взялася мене додому провести. Як попрощалися, попросила номер телефону. Після того часто дзвонила, кілька разів заходила на чай. Якось прийшла і запропонувала почати з нею бізнес. Казала: “Будемо продавати швейні машинки. Станете бізнесменом і зразу розбагатієте. Вам працювати не треба буде, все робитиму за вас”. Розклала переді мною якісь документи і попросила розписатися. Я відмовився і виставив її за двері”, - розповів Дмитро Бивалін, повідомляють ”Вікна” з посиланням на ”Газету”.
“Через місяць поїхав у залізничні каси на бульвар Шевченка. Паспорт з квитком поклав у кишеню. Коли приїхав додому, паспорта не було — у тролейбусі хтось витягнув. Того ж вечора та жінка знов подзвонила. Коли спитав, чи у неї мій паспорт, вона зразу ж кинула слухавку”, - додав він.
Через тиждень Дмитру Биваліну прийшла повістка до суду.
“У суді сказали, що я свою квартиру продав адвокату Ільченко за 150 тисяч гривень і тепер не дозволяю вселитися туди законному власнику. Два суди програв. Святошинський районний суд і Київський апеляційний прийняли рішення виселити мене з квартири. Після виселення спав у під’їзді на газетах. Час від часу просився переночувати то в одного сусіда, то в іншого. А потім взяв у консьєржки ключ від горища і тут оселився”, - поділився пенсіонер.
Бетонна підлога на горищі була припорошена пилом. Попід стінами і стелею тягнуться труби і кабелі. Зліва від входу на довгій дерев’яній лавці стоїть з десяток 5-літрових пляшок з водою. Навпроти до стіни прикріплений пластмасовий умивальник, під ним на старому запиленому телевізорі стоїть емальована миска. Термометр показує 6 градусів тепла.
“Коли на вулиці мінус 30, у мене — всього плюс два. А влітку стовпчик термометра піднімається до 45 градусів”, - пожалівся пенсіонер.
“Хоч холодно, спати вдягнутим не можу. Лягаю тільки у тріко. Зверху вкриваюся двома ковдрами. Воду набираю у консьєржів на першому поверсі. А у туалет ходжу на ринок. Він недалеко — через дорогу”, - додав Дмитро Андрійович.
Чоловік повів у дальній куток горища. Тут він облаштував собі спальню. Стара тахта акуратно застелена ковдрою, поряд на трубі - піджаки та сорочки.
“Зараз у моїй квартирі живуть квартиранти. Її новий власник тут не живе. Спочатку хотів квартиру продати, але на неї наклали арешт і продавати не дозволяють. То він селить тут квартирантів. Вже вісім пожильців поміняв. До них не ходжу. Тільки підійду до своєї квартири, зразу сльози на очі навертаються”, - сказав Бивалін.
“Головне, щоб мене і звідси не виселили. Недавно приходив голова кооперативу. Казав, щоб звільнив приміщення. Доки мені мою квартиру не повернуть, звідси нікуди не піду”, - додав він.
