Михайло Качанюк народився 19 квітня 1935 року у селі Лісна Тарновиця Ланчинського району (тепер Надвірнянський район) Івано-Франківської області в селянській сім’ї, у родині українців Анни Крук і Степана Качанюка. У сім’ї було шестеро дітей.
Навчався у місцевій сільській школі. Працював електриком у Долині, а потім у Калуському хіміко-металургійному комбінаті.
Презентації книги були заплановані провести у містах Надвірна, Яремче та Калуш. Однак наразі їх відкладено на невизначений термін. Автор перебуває на лікуванні у Калуській ЦРЛ.
— Давно виношував ідею цієї книги. Я не письменник, пишу так, як пригадую. Про те, що мене болить, — розповів Михайло Качанюк ”Вікнам”. — Робив усе сам. Книгу я робив не на публіку. Видав своїм коштом. Мені допомогли від районної ради і міської ради. Тираж — 500 екземплярів. Книгу взяли у штаб “Свободи”.
Михайло Качанюк і зараз, на пенсії, залишається активним громадським діячем. От і тут, лежачи в лікарні, не залишається осторонь суспільного життя:
— Наприклад, розмовляв із одним чоловіком. Він грубо висловлювався проти колишнього президента Віктора Ющенка. Я став на захист людини. Його вважаю єдиним дійсно українським президентом за всю історію України.
Михайло Качанюк торкається і злободенних проблем, які знайомі кожному жителю Калуша. Зокрема, публікує звернення до калушан, де зазначає, що в місті необхідно переглянути становище жителів багатоквартирних будинків.
— Більше 20 років відсутні технічні паспорти будинків від забудовника, не проводиться запис виконаних робіт по будинках з моменту здачі будинків в експлуатацію. Часто проводиться нарахування тарифів за відсутності техпасторта в будинку і паспорта прибудинкової території, — зазначає Михайло Качанюк. — ЖЕО не мають ліцензій, сертифікатів якості, дозволів на надання комунальних послуг. На рейдерське захоплення документації будинків, завищення тарифів, недотримання законів. Наказів, постанов не реагують ні прокуратура, ні суди, ні міліція. Відповідь у них одна на всі ці питання: “Все робиться правильно”.
Книга “Мої спогади” видана у Брошнів-Осаді у 2015 році. Видрукувана на 464-х сторінках. Автор висловлює подяку, зокрема, Оксані Тебешевській, Галині Гуменів, Оксані Божко, Наталії Скурчанській, Олегу Кушлику, Василю Дзундзі, Ігорю Матвійчуку, Володимиру Іваницькому та Володимиру Климентію.