Ідея поставити Стуса на сцені, інакшого, не такого, як досі, не давала спокою трьом молодим акторам багато років поспіль У театрі ляльок імені Марійки Підгірянки в Івано-Франківську поставили експеримент. Акторам не довелося перевтілюватися — це їхнє прочитання історії Василя Стуса, яка зачепила їх кожного по-своєму, інформують «Вікна» з посиланням на сюжет «3 студії».
Ідея поставити Стуса на сцені, інакшого, не такого, як досі, не давала спокою трьом молодим акторам багато років поспіль, каже Тарас Бенюк, актор, режисер-постановник.
Перші спроби виливалися у перекладанні Стусових віршів на музику і співанні їх учням, каже автор ідеї, актор Юрій Полєк.
На сцені їх всього троє. І — мінімум декорацій. Обдерта стіна позаду, такі ж старі крісла, стіл і зелена лампа в очі і важка кришталева попільничка. Щоби занурити глядача в ту атмосферу. Звичайно, не цілковито реальну, але достатньо, аби розворушити уяву. А ще — гра світла, метроном, який годинником весь час свердлить мозок і музика під гітару. Стус і сам непогано грав.
Фото: Володимир Гарматюк
Наприкінці вистави — крапля оптимізму: Стус — не помер. Стус живе серед нас. Йому 78 років і він шукає птаха своєї душі. Його можна побачити, позбувшись раба у собі. Єдине, чого не хочуть актори — аби Стус поряд із багатьма іншими великими українцями не став черговим бутафорним ідолом українського патріотизму. Пам’ятником для щорічного цвітопринесення.
