Мама Корнія Чуковського за походженням була із селян Херсонської губернії | Фото: radiosvoboda.org Про це Радіо Свобода розповів його онук Дмитро Чуковський, повідомляють ”Вікна”.
Мама Корнія Чуковського за походженням була із селян Херсонської губернії. Вона говорила, звичайно, українською.
— Справа в тому, що у нього ж не було батька. У нього була мама, яка була за походженням із селян Херсонської губернії. Вона була за нашими поняттями малограмотною. За спогадами мого батька, вона соромилася говорити російською, бо розуміла, що в неї багато вад у цьому сенсі. Вона говорила, звичайно, з Корнієм Івановичем українською. Це була її мова. Коли він став дорослішати, можливо, якось ця мова перейшла у російську, звичайно, стала її основною, але спочатку те, що він чув від своєї мами: колискові, казки – що могла розповідати жінка селянського походження – все це було українською. Вона була прачкою, годувала сім’ю з трьох осіб. У мого діда була ще сестра Маруся. Тож, його мамі було дуже важко, але попри це вона зуміла все-таки віддати мого діда в дитячий садок, де він познайомився якраз із Володимиром Жаботинським (майбутній відомий єврейський письменник та політичний діяч – ред.), а потім – до гімназії, в якій він не довчився, але тим не менш, отримав базові знання, — розповів онук казкаря.
Відомо, що Корній Чуковський не тільки любив Шевченка, Котляревського, а й знав напам’ять «Кобзар». Він завжди дуже багато уваги приділяв Шевченку. Для нього це був поет, якого він дуже добре відчував.
З’ясувалося також, що дитинство письменник провів в Одесі.
— Наприклад, ми обідаємо, і він раптом згадує, що зараз чудовий час, дозріли вишні, і було б добре зробити вареники з вишнями. Це його улюблена їжа була. І назву цієї страви він вимовляв по-українськи. Він багато писав про своє дитинство, наприклад у повісті «Срібний герб». Він чудово пише там про людей, які зустрічалися йому на цій Новій Рибній, де він жив в Одесі, про їхні розмови, передає специфічну вимову. Він все це намагався передати: грецька громада, болгари, українці. Він знав багатьох цих людей. Все його дитинство пройшло серед них. Це все ж був такий торговий район. Це не був привілейований район Одеси, де жив той же Жаботинський. Поруч базари, торговий люд, недалеко море, рибалки, контрабанда. Все це було у нього на очах. Він все це бачив, чув, вбирав у себе, — каже Дмитро Чуковський.
Попри те, що своїм дітям Корній Іванович не зміг прищепити любов до української, в побуті він нею користувався.
— Він увібрав українську мову разом з молоком матері. Дуже смішно, коли вони зустрічалися, наприклад, з Іваном Козловським де-небудь на виступах в Москві – це часто бувало – то вони відразу ж переходили на рідну українську мову. Причому, вони іноді співали забіякуваті пісеньки – те, що зрозуміло лише людям, які по-справжньому володіють цією мовою. З того, що я чув, він дуже легко міг переключитися і читати «Євгенія Онєгіна» російською, а потім раптом прочитати якийсь епізод українською в перекладі. Він знав «Енеїду» Котляревського напам’ять, — каже він.
