Для Корнія Чуковського, на російських віршах і казках якого росли радянські діти, рідною була українська мова

На казках «Муха- Цокотуха», «Доктор Айболить», «Мийдодір» та інших віршах і казках Корнія Чуковського виросло не одне покоління радянських дітей. Але мало хто знає, що для Чуковського, який писав російською, рідною мовою була українська.
Мама Корнія Чуковського за походженням була із селян Херсонської губернії | Фото: radiosvoboda.org

Про це Радіо Свобода розповів його онук Дмитро Чуковський, повідомляють ”Вікна”.

Мама Корнія Чуковського за походженням була із селян Херсонської губернії. Вона говорила, звичайно, українською.

— Справа в тому, що у нього ж не було батька. У нього була мама, яка була за походженням із селян Херсонської губернії. Вона була за нашими поняттями малограмотною. За спогадами мого батька, вона соромилася говорити російською, бо розуміла, що в неї багато вад у цьому сенсі. Вона говорила, звичайно, з Корнієм Івановичем українською. Це була її мова. Коли він став дорослішати, можливо, якось ця мова перейшла у російську, звичайно, стала її основною, але спочатку те, що він чув від своєї мами: колискові, казки – що могла розповідати жінка селянського походження – все це було українською. Вона була прачкою, годувала сім’ю з трьох осіб. У мого діда була ще сестра Маруся. Тож, його мамі було дуже важко, але попри це вона зуміла все-таки віддати мого діда в дитячий садок, де він познайомився якраз із Володимиром Жаботинським (майбутній відомий єврейський письменник та політичний діяч – ред.), а потім – до гімназії, в якій він не довчився, але тим не менш, отримав базові знання, — розповів онук казкаря.

Відомо, що Корній Чуковський не тільки любив Шевченка, Котляревського, а й знав напам’ять «Кобзар». Він завжди дуже багато уваги приділяв Шевченку. Для нього це був поет, якого він дуже добре відчував.

З’ясувалося також, що дитинство письменник провів в Одесі.

— Наприклад, ми обідаємо, і він раптом згадує, що зараз чудовий час, дозріли вишні, і було б добре зробити вареники з вишнями. Це його улюблена їжа була. І назву цієї страви він вимовляв по-українськи. Він багато писав про своє дитинство, наприклад у повісті «Срібний герб». Він чудово пише там про людей, які зустрічалися йому на цій Новій Рибній, де він жив в Одесі, про їхні розмови, передає специфічну вимову. Він все це намагався передати: грецька громада, болгари, українці. Він знав багатьох цих людей. Все його дитинство пройшло серед них. Це все ж був такий торговий район. Це не був привілейований район Одеси, де жив той же Жаботинський. Поруч базари, торговий люд, недалеко море, рибалки, контрабанда. Все це було у нього на очах. Він все це бачив, чув, вбирав у себе, — каже Дмитро Чуковський.

Попри те, що своїм дітям Корній Іванович не зміг прищепити любов до української, в побуті він нею користувався.

— Він увібрав українську мову разом з молоком матері. Дуже смішно, коли вони зустрічалися, наприклад, з Іваном Козловським де-небудь на виступах в Москві – це часто бувало – то вони відразу ж переходили на рідну українську мову. Причому, вони іноді співали забіякуваті пісеньки – те, що зрозуміло лише людям, які по-справжньому володіють цією мовою. З того, що я чув, він дуже легко міг переключитися і читати «Євгенія Онєгіна» російською, а потім раптом прочитати якийсь епізод українською в перекладі. Він знав «Енеїду» Котляревського напам’ять, — каже він.