Для того, щоб мешканці не сумували, у стінах закладу часто організовують концерти, зустрічі, час від часу стареньких нав Однією з таких є Наталя Миколаївна, яка розповіла, що через складні життєві обставини втратила квартиру, тож постала нагальна потреба житла:
«Тут я живу вже 8 років. Зараз неходяча, маю важку хворобу ніг – поліартрит. Але не маю на що нарікати, санітарки мене тут гарно доглядають».
За її словами, усе необхідне вона має – чотириразове гаряче харчування, систематична зміна білизни, а також своєчасна медична допомога, повідомляють ”Вікна” з посиланням на ”Дзеркало Коломиї”.
Усе ж проблеми із закупівлею медикаментів є, зізнається дирекція закладу. Оскільки державних коштів не вистачає, пенсіонери змушені платити за ліки з власних кишень.
25% пенсії мешканці пансіонату отримують на власні заощадження, решту – 75% відраховується на рахунок пансіонату. Ці кошти, каже очільник будинку престарілих, витрачаються на харчування і одяг, а також на покращення умов для їхніх мешканців.
Є і двоє жінок, що перебувають тут на платній основі, тож свою пенсію отримують у повному обсязі. У будинку цілком жартома їх називають «хохотушками» за веселу вдачу. Ці дві пані часто доглядають одна за одною. На питання, чого ж їм не вистачає, стиснувши плечима, відповідають, що все потрібне мають і жалітися – гріх.
За словами директора геріатричного пансіонату у Коломиї Романа Лазорка, для того, щоб мешканці не сумували, у стінах закладу часто організовують концерти, зустрічі, час від часу стареньких навідують волонтери.
При пансіонаті діє підсобне господарство, що знаходиться на відстані двох кілометрів від основного корпусу. Там люди проходять своєрідну трудотерапію: доглядають свійських тварин, обробляють присадибні ділянки, де вирощують овочі-фрукти, які згодом власне й використовують для приготування їжі кухарі.
У вільний час кожен зайнятий власною справою – вишивають сорочки, в’яжуть, грають в шахи, а один із пенсіонерів сміливо демонструє свою гру на акордеоні.
При пансіонаті також працює бібліотека – літератури чимало і на будь-який смак. Людмила Олександрівна, мешканка закладу, тут частий гість. Подейкують, що жінка прочитала мало не всі книжки, що лежать на полицях бібліотеки.
Оскільки геріатричний пансіонат – це соцмедична установа, у ньому є кімната невідкладної допомоги. Медсестра пані Галина розповідає, найчастіше доводиться боротися з гіпертонією, оскільки люди похилого віку є найбільш схильними до цієї недуги. На щастя, пансіонат має необхідні медикаментами для надання першої допомоги. За літніми людьми доглядають два лікарі і вісім медсестер.
В одній з кімнат живе переселенка з Луганська. Жінка залишилася сам-на-сам зі своїм горем – до Коломиї їхала з останньою надією на допомогу.
«Здесь хорошо, скоро и мне поставят в комнату телевизор», – зі скромною посмішкою поглядає літня пані на директора закладу.
Допомогти літнім людям може кожен охочий. Оскільки відкривати банківський рахунок адміністрація не має права, Роман Лазорко просить тих, хто хоче підтримати пансіонат, приносити найбільш необхідне – одяг, спальну білизну, фрукти й овочі тощо.
Але найнеобхіднішим для тих, хто волею долі опинився під дахом геріатричного будинку, все ж залишається просте спілкування. І хоч багато з мешканців мають рідних, але ті відвідують стареньких вкрай рідко.
Прощаючись з жителями пансіонату, неочікувано мою руку схопила пані, яка з ледь вловимою сумною посмішкою промовила: «Не забувайте нас, ми вас чекатимемо».
