Окрему експозицію з АТО облаштували у невеликому підвалі музею. У побіленій кімнаті зробили стелажі, на яких і розклали атошні експонати. Жодної небезпеки вони не становлять, бо вже небоєздатні. Більшість – потрощено, розірвано, простріляно. Деякі взагалі нічим не нагадують, що недавно то було зброєю – просто шмат металу. Але вони цінні, бо історія, факти. Загалом таких речей калуські музейники зібрали з понад сотню, інформує ”Репортер”.
Директор музею Уляна Паньо каже, що мають серед експозиції військовий розділ з певними варіаціями, починаючи від Першої й Другої світових війн, УПА, а тепер АТО.
«Стало зрозуміло, що відбувається якась історія і це треба збирати, – говорить пані Уляна. – Одним із найактивніших волонтерських пунктів у Калуші стала філія Союзу українок. Там волонтери збирали, а потім відправляли на Схід машини з харчами, одягом, усім необхідним. За принципом нормального господаря, мовляв, «треба вести щось назад», то волонтери й привозили з АТО такі бойові сувеніри. Було складно. Ми навіть готували їм спеціальний лист від музею, в якому просили посприяти у вивезенні цих речей як музейних експонатів. Сприяли».
За словами директора, волонтери нічого забороненого не перевозили і проблем не виникало. А везли ж досить масивні речі, наприклад, тубуси від танкових снарядів, обломки «градів», фрагменти касетних бомб, навіть фрагмент БТР.
Щоправда, всі ці масивні речі зараз на виставці в Долині. Будуть там до кінця лютого. А поки в музеї на стелажах бачимо багато різнокаліберних гільз від патронів. Вони у коробках чи просто розставлені поміж іншим залізяччям. От, з малокаліберних складено слово «АТО».
Ще є зелені пакети, на яких написано «Щоденний набір сухих продуктів» і логотип Збройних сил України. Один розкритий, кажуть, спеціально, аби показати відвідувачам, чим держава харчує бійців. Наприклад, сніданок – дві упаковки печива по шість штук, пакетик чаю і тушонка.
«Скажу так, по-галицьки: «І хлоп має на тому воювати»? – коментує музейниця та розкладає сухпайки. – Що він нам навоює з таким набором продуктів?».
У центрі експозиції висить простріляний кулями протитанковий гранатомет.
«А це з-під Слов’янська, – пані Уляна показує груду розплавленого свинцю. – Не знаємо, що то таке, але людина, яка це передавала, була подивована тим, що навіть метал не витримав температури й розплавився біля того місця, де розірвався снаряд. А бачите, ці ящики від гранат, патронів, усе датоване 1985 роком».
До речі, щодо географії експонатів, то вони тут з найгарячіших місць – Станиці Луганської, Щастя, Слов’янська, з окопів Маріуполя, Попасної. Це все передали калуським волонтерам земляки – бійці з 95, 80, 128 бригад.
За словами музейниці, зараз дуже важливо музифікувати всі ці речі.
Ідею такої виставки в музеї охоче підтримують калуські бійці АТО. Вони тут часті гості. Як ніхто знаються на військовій справі, тому помагають музейникам з описами експонатів – що за зброя, який калібр, згадують якісь свої історії. Пані Уляна каже, що це для бійців свого роду терапія.
Цікаво, що 16 лютого в музеї буде відкриття виставки одного з ветеранів АТО, але не на військову тематику. Цей боєць також передавав з передової експонати для виставки, а тепер вирішив показати свою – колекцію, присвячену калуській броварні.