Святий Григорій Богослов (326-389 рр.) був сином Григорія (згодом єпископа Назіанзького) і Нонни. Ще до народження сина вона обіцяла присвятити його Богу і доклала всіх зусиль, щоб схилити його до служіння Господу. Виховання, яке дала йому мати, святитель Григорій вважав найважливішим, інформують “Вікна” з посиланням на прес-службу Собору Святих Землі Української.
Будучи чоловіком здібним і талановитим, він здобув прекрасну освіту: навчався в школах Кесарії Палестинської, де була багата бібліотека, зібрана мучеником Памфілом, в Олександрії, де вивчав твори Орігена, і, нарешті, в Афінах, де особливо зблизився зі святителем Василієм Великим. У віці 26 років майбутній святитель Григорій прийняв хрещення.
Обраний православними єпископами і мирянами на престол архієпископа в Константинополі, він прибув туди в часи панування аріан, які захопили всі храми столиці. Святитель Григорій зупинився в будинку своїх знайомих. Одну з кімнат він перетворив на храм, назвавши її Анастасією (тобто воскресінням) з надією, що тут воскресне Православ’я, і почав проповідувати. Аріани насміхалися й глузували з нього, кидали в нього каміння і, навіть, підсилали таємних убивць. Своїм сильним словом, прикладом життя і пастирською старанністю він перемагав ворогів Церкви. Люди звідусіль приходили послухати його натхненні проповіді. Щоденно тисячі людей з єресі поверталися до Православної Церкви.
У часи православного імператора Феодосія (379-395 рр.) аріанів вигнали з храмів столиці. Коли виявилася єресь Македонія (Македоній заперечував Божество Святого Духу), святий Григорій боровся проти неї і брав активну участь у засіданнях Другого Вселенського Собору. Він відмовився від Константинопольської кафедри, сказавши: «Прощай, кафедре, - це небезпечна висота!» Святий Григорій поїхав до рідного селища Аріанз, поблизу Назіанза, де й провів останні роки свого життя.
За свої богословські твори святитель Григорій одержав від Церкви почесне звання Богослова і вселенського вчителя, а за здатність проникати думкою у найглибші таємниці віри та висловлювати незбагненні її істини з прозорою ясністю і строгою точністю Церква в одній з молитов називає його «найвищим розумом». Проповіді його насичені такою поезією, що багато фраз з них були використані згодом для святкових співів.
