Фотограф хотіла показати чесні портрети людей, які доживають старість в українських селах, і їхні будинки, що з ними вон «Ідея проекту народилася, коли після довгих років еміграції я вперше приїхала на рідну землю — у маленьке українське село, де жили мої дід і прабабуся. Спогади про те, як ми усією сім’єю приїжджали до них на літо, завжди були сповнені світлом і радістю», - розповіла Вікторія Сорочинська, повідомляють ”Вікна” з посиланням на “Bird In Flight” .
«Однак побачена картина була далека від тієї, яку я пам’ятаю з дитинства. Молодь роз’їхалася по містах, залишилися в основному старі люди, котрі доживають останні дні в злиднях — сил обробляти городи вже не вистачає», — зауважила Вікторія.
За останні десять років дівчина кілька разів приїжджала в Україну і їздила по селах, що навколо столиці.
«Спочатку було складно знайти потрібний ракурс, і перші спроби виходили занадто сентиментальними. Я ніби намагалася зіставити дитячі спогади із реальністю. Лише через кілька років зрозуміла, що хочу показати: чесні портрети людей, які доживають старість в українських селах, і їхні будинки, що з ними вони злилися воєдино. Адже багато хто з тих людей не хоче переїжджати, навіть коли діти кличуть до себе. Вони не готові залишити звичне життя. На їхніх обличчях можна прочитати багато про минуле та сьогодення. Я повинна була лише привернути до них увагу, аби глядач міг хоча б на мить замислитися», — пояснила свій задум фотограф.
На відміну від інших проектів, які включають в себе елементи постановки, в цій серії все живе, натуральне.
”Як не дивно, вони були відкриті до мене, не дивлячись на те, що я для них була чужою. Вони впускали мене і навіть були раді тому, що ними хтось зацікавився”, - ділиться враженнями Сорочинська.
