— Для коників потрібна добротна шкіряна «обрукєнка» — збруя з бляшаними заклепками, — пояснює Іван Маланчук, господар з Тлумацького району. — Збрую натягають коням на голову, у зуби дають вудила, частину упряжі, яка допомагає керувати гривастими.
На спині тварин є шкіряні шлеї, від них відходять «ліца», віжки, якими й керує конями їздовий, інформують ”Вікна”.
— Треба, аби збруя була якісна, з волової чи бичачої шкіри, — по-діловому розповідає газда. — Можна брати із зі свинячої, вона дешевша, проте недовго прослужить.
А для своїх коників господарі нічого не шкодують, добротну збрую беруть переважно на Закарпатті. Коштує вона недешево. Якщо її купити у закарпатських майстрів, то вона може близько десяти років прослужити. Аби «одягнути» одного коника газди, платять близько 500 гривень, святкова упряж може коштувати більше тисячі, а якщо ще й дзвіночки та кінські прикраси придбати, то треба ще кілька сотень.
Скільки господарі витрачають на «конячу моду», як правило, не розповідають, але мовлять, що коні, як діти. А хіба їм пошкодуєш чогось? Та й не треба на молодого коника натягати ту збрую, в якій старі тварини ходили. Кажуть, недобра прикмета.