Сьогодні храм Різдва Христового – це діючий собор Української Греко-Католицької Церкви | Фото: Ігор Броновський За коментарями кореспондент РІСУ звернулася до начальника відділу захисту культурної спадщини Івано-Франківської ОДА Андрія Давидюка, інформують ”Вікна”.
”Церква Різдва Христового є пам’яткою архітектури національного значення. Знаходиться в самому центрі Галича. Точна дата побудови церкви невідома, – повідомляє Андрій Давидюк. – Але наші науковці схиляються до того, що вона була побудована десь в ХІІІ столітті – в княжі часи. І до знайдення фундаментів Успенського собору в Крилосі науковці вважали її Княжим собором. Це велична кам’яна будівля, збудована з мергелю – місцевого м’якого каменю на вапняковому розчині. Споруджена в класичних візантійських традиціях. До святкування 1100-ліття Галича до неї добудували дзвіницю в такому ж приблизно стилі, як сама церква”.
Сьогодні храм Різдва Христового – це діючий собор Української Греко-Католицької Церкви. Він входить до комплексу заповідника “Давній Галич”.
Щодо самих інтер’єрів церкви, то, як стведжує Андрій Давидюк, в такому стані, як вони були раніше, до нас не дійшли.
”Останній розпис, який маємо, – Михайла і Петра Щупаків, місцевих малярів, які в 1960 році розмальовували церкву, – каже пан Андрій. – Там були окремі євангельські сюжети місцевого колориту. Набивка трафаретом. Отже, сказати, що ці фрески, як їх дехто представляє, мають якесь художнє значення, мабуть, дуже складно. Але для цього є науковці, які зібралися, вирішили, що в церкві необхідна реставрація”.
Проект реставрації розробив інститут “Західпроектреставрація”.
”Це найбільша проектна структура, яка є в Західній Україні, і має спеціалістів високого рівня, і в цьому навіть не доводиться сумніватися, – твердить Давидюк. – На кожну стіну, на кожну розкладку будуть повністю зроблені креслення-малюнки. Я їх всі бачив і погоджував. Крім цього, вони всі погоджені в Києві – в Державній службі з питань національної культурної спадщини, що зараз існує при Міністерстві культури України. Тобто погодження пройдені усі”.
На жаль, хоча все, як завжди, планувалося гарно, – грошей з державного бюджету немає. Тому вирішили, реставрувати давній храм так званим народним способом, попросити кошти у меценатів. Тож спільними зусиллями в минулому році зібрали аж до 4 мільйонів гривень.
”Зараз робляться прекрасні мозаїки, – ділиться Андрій Давидюк, – які є надзвичайно естетичні та на високому художньому рівні. Виконуються вони майстрами з дуже якісних матеріалів. За самою роботою слідкують реставратори та науковці. Тож якихось вольностей чи відходження від канонічних якихось речей не допускається”.
