«Ще у давні часи тут був монастир, але згодом святої обителі не стало, — розповідає 58-річна жителька Івано-Франківська Віра Мелешко, яка майже щомісяця буває на святому місці, пишуть ”Вікна”.
А поява Богородиці також була незвичайною. Сталося це на місці, де колись був монастир. Ще у далекі часи, коли на нашу землю нападали татари, трапилася трагічна подія. У моснастирській церкві якраз давали шлюб місцевим молодятам, коли почувся кінський тупіт та свист татар. У паніці люди вибігали і одразу потрапляли під шаблі бусурманів. Село та монастир були знищені вщент. Уцілілі жителі переселилися в інше місце, якраз там, де нині є Бишів. З останків монастиря збудували дерев’яну церкву.
І ось на те місце, де колись був монастир, одного дня пішов місцевий селянин Василь Карп’як гриби збирати. Чоловік цей був дуже побожний і, збираючи лісові дари, він подумки молився. Зненацька перед чоловіком сплахнуло сяйво. Василь підняв голову та остовпів паред ним стояла у дивному світлі… сама Пречиста Діва. Була у білій сукні, голова Її була покрита довгою голубою накидкою. Стояла на невеличкій хмаринці босоніж. А хмаринка висіла у повітрі на відстані десь близько метра над землею. Василь Карпяк від страху впав на коліна.
«Не бійся», — промовила тихим лагідним голосом до чоловіка Богоматір. Після цих слів селянинові стало дуже легко на душі, куди й подівся страх.
«Збираєш гриби?, — запитала Діва Марія. — Збирай, Отець Небесний дав їх людям на поживу».
А згодом сказала, що з’явилася йому для того, аби нагадати людям, щоби ті перестали грішити та змінили своє життя, аби не ображали своїми вчинками Господа.
«Передай усім аби багато та щиро молилися, дотримувалися постів, не забували давати милостиню, — сказала чоловікові Діва Марія. — І ті, хто тебе послухають, та змінять своє життя, то матимуть велику ласку в Бога».
А ще Богородиця сказала, аби селяни почистили монастирську криницю та побудувати на тому місці, де був монастир, капличку, а на місці самого З’явлення Діви Марії — встановити хрест. Просила також, аби люди взяли образ Ісуса Христа, який був у монастирі, а тепер знаходився у місцевій сільській церкві, і принесли знову на місце колишньої чернечої обителі. Самому Василеві Карпяку Діва Марія сказала, що він буде багато страждати, коли розповість про Її появу. Оповіла селянинові, що помре він у поважному віці на велике свято.
Про видіння Карпяк розповів у селі. Чутка про чудесну з’яву миттю рознеслася по Бишеву та навколишніх селах. Люди уважно слухали Василя Карпяка та згодом пішли виконувати прохання Богородиці й розчистили криницю, встановили хрести на місцях давньої чернечої обителі, наносили цегли для будівництва каплички і розпочали читати на місці появи Діви Марії молитви. До бишівського лісу рушив нескінченний потік віруючих. Це дуже не сподобалося представникам влади, які в першу чергу взялися за Василя Карпяка. Чоловіка забрали до Галича у відповідні органи, його жорстоко били, вимагаючи відмовитись від своїх слів. Але селянин стояв на своєму. Святе місце оточили міліціонери, туди нікого не пускали. Людей лякали пострілами в повітря, записували номери транспорту, штрафували. Криничку комуністи засипали цеглою, яку люди наносили для побудови каплички.
Та дивна річ: цілюща вода все одно просочувалась крізь купу каміння та цегли. Безбожники палили хрести, образи, рушники. Відбирали у людей молитовники, пісенники і кидали їх у вогонь. Проте люди не змирилися і ще довго таємно відвідували святе місце у лісі. Сам Василь Карпяк, як і сказала йому Пречиста Діва помер на велике свято — Воскресіння Христове та був похований з великими почестями. А тих, хто підняв руку на святині, не оминула розплата. Один з комуністів, який дав наказ засипати джерело, раптово осліп, інші — наклали на себе руки. На місці старого монастиря люди таки збудували капличку, відновили пам’ятні хрести і очистили джерело.
2 червня 2003 року капличку освятили. У лісі, на місці з’яви Пречистої Діви встановили ще й статую Богородиці. Нині вода з монастирського джерела допомагає при різних недугах.
