У “Житії святих” написано, що Харлампій був єпископом міста Магнезії та прожив аж до ста тринадцяти літ. І ймовірно старець тихо і спокійно відійшов би у Вічність, якби не слуги імператора Септимія Севера, який вирішив, що Харлапій має принести жертву язичницьким богам та плюнути на лик Христа, інформують ”Вікна”.
«Інакше будеш вмирати довго і важко, — лякав нечестивець старця. — І ніякий Бог тебе не врятує».
Проте єпископ, звісно, відмовився. Тоді кати взяли залізні вила та почали дерти тіло нещасного. Та бог показав чудо: тіло Харлампія стало таким твердим, що метал ламався, і старець спокійно стояв та прославляв Господа. Ті, кому доручили цю страшну «роботу», вклякли на коліна та увірували в Христа. Їх стратили на місці. Руки іншого ката, коли він підняв їх на старця… просто відвалилися, а коли Харлампій попросив Бога простити катові - приросли на місце. Більше старця ніхто не хотів чіпати.
Але імператор лютував і згодом наказав стяти єпископу голову. Перед стратою Харлампій помолився і тихо помер. Кати навіть не встигли меча підняти. Отож як не старалися язичники, стратити Харлампія їм не вдалося. Він помер своєю смерті, з молитвою на вустах. Отож тому, мабуть, і вважається захисником від несподіваної смерті. Адже життя кожного в руках Господніх.
Тому в давнину люди молилися до Харлампія, якщо хтось у родині мав проблеми та говорив про самогубство. Такій людині ставили під подушку маленький образок зі святим, аби всі нечисті думки забрав. Ті, хто збиралися у дорогу, йшли рубати дерева у лісі, будували високі будинки та робили інші небезпечні для життя та здоров’я справи, завжди молилися до священномученика аби вберіг їх від несподіваної смерті.
