«Ще у 1800-их роках жив тут пан, багатий був, знатний, і за нинішніми мірками, ще й підприємливий. Дізнавшись від слуг, що є в цій місцині джерело зі смачнючою водою, він наказав принести йому цієї води, аби покуштувати. Слуги виконали наказ. Пан посмакував холодну воду з лісового джерела та вирішив виготовляти на її основі... горілку, — розповідає місцевий історик Дмитро Боднар. — Окрім гуральні, було неподалік лісу чималеньке панське господарство й рибні стави. Проте чималенький прибуток панові та його родині давала горілка».
У радянські часи хотіли й підприємливі партійні чиновники збудувати тут завод із розливу джерельної води. Брали воду на аналіз до Одеси, в інститут бальнеології та курортології. Аналізи, вочевидь, були добрими, і тому компартійні функціонери просили навіть у пана Боднара поради, як же їм нову воду назвати, пишуть ”Вікна”.
«Оскільки недалеко знаходиться знаний Черленківський замок, — продовжує місцевий історик, — то я казав, аби воду Черленківською назвали. Але завод так і не встигли побудувати, Союз розвалився, комуністи втратили позиції. Та це мабуть, і добре, бо нічого в лісі не зіпсували, а біля джерела нині є християнська капличка, у ній ікони. Хоча спочатку тут був лише хрест».
Побудували дерев’яну капличку люди, які часто беруть воду з Гуральні для лікування шлункових, ниркових та жовчних недуг, готують на ній їжу, навіть для немовлят. А коли у селі посуха, то віряни місцевої церкви йдуть хресним ходом до джерела, і після молитви падає дощ.
«Вода має приємний смак, м’яка і легко п’ється, а ще має постійно однакову температуру, вона неприродно холодна. Коли перелити її у скляний посуд, вода яскраво виблискує — веде далі Дмитро Боднар. — А ще кажуть, що джерело має властивість омолоджувати шкіру, виводити токсини та шлаки. Багато хто виводив нею каміння та пісок з нирок і печінки. Я сам цю воду часто набираю і п’ю. І скажу вам—на здоров’я не скаржуся. Та й сама місцевість, де знаходиться джерело, мальовнича, пройтися цим лісом, і вже стане легше, а ще капличка, ікони, молитва, тиша».
Дістатися до джерела можна, вийшовши на зупинці «Дачі» у Селищі, і піти углиб лісу. Туди веде грунтова дорога. За словами пана Дмитра, до Гуральні часто їздять десятки велосипедистів за день,в везуть сотні літрів води, приїжджають і автівками, які залишають неподалік. Місцеві лікарі та фахівці із санітарних служб стверджують, що вода із селищанського джерела насичена мінералами. Звичайна вода з криниць цієї місцевості є жорстка, і її споживання веде до утворення каменів у нирках і жовчному міхурі. А селищанська вода не жорстка і не м’яка, якраз у нормі. У місцевій сільраді про воду говорять також багато, кажуть, що обре було би навіть ветси облік свідчень людей, які позбулися недуг, випивши води з Гуральні.