«Спочатку вона була родовою святинею грецьких імператорів в Константинополі, — каже священик о. Іван Карпів. — У 1472 році ікону взяла дружина великого князя Івана III Софія Палеолог. Згодом князь благословив цією іконою свою доньку Олену при видачі її заміж за Литовського короля Олександра. На честь перенесення ікони в столицю Литви Вільно встановлено святкування. Пізніше образ поставили в Предтеченському храмі, в якому була похована княгиня Олена».
Згодом Іван Грозний хотів повернути ікону з Литви в Москву та пропонував за неї королю Сигізмунду 50 знатних литовських полонених. Але король відмовив, тому що всі єпископи, священики, монахи та монахині і православні, і греко-католики не хотіли, аби образ кудись відвезли. Тому в Пречистенському соборі ікона перебувала до половини XVIII століття, а згодом була перенесена в Віленський Свято-Троїцький монастир.
«До речі, ікона Одигітрії написана на чотирьох дошках, з’єднаних разом: з них середні зроблені з кипариса, решта з берези, — продовжує отець Іван. — У 1864 році чудотворна ікона була підновлена. До неї помолитися приїжджають тисячі християн різних конфесій».
