Один чоловік мав двох синів, і ось менший забажав віддалитися від батька, забрав свою частину, пішов у далекий край, і там розтратив своє майно, живучи розпусно. Коли ж настав голод у тому краї, то син той, опам’ятавшись, вирішив прийти до батька і попроситися бути наймитом. А батько, помітивши його ще здалеку, вибіг назустріч йому і, ввівши у свій дім, влаштував святкову вечерю. Старший же син, побачивши це, образився і не хотів порадіти за брата свого, який «був мертвий і ожив, пропав і знайшовся» (Лк. 15, 32)
Слово «блуд», яким іменується гріх тілесної нечистоти, гріх, який руйнує цнотливість людини, у слов’янській мові означає «блукання» (у рос. оригіналі – «заблуждение»), звідси і «блудити», тобто блукати, помилятися. «Блуд» і «блукання» –
слова одного кореня. Внаслідок блукання, помилок, втрати життєвих орієнтирів, руйнування системи моральних цінностей людина починає зневажливо ставитися до свого тіла і, вступаючи в нечисті відносини з іншими, завдає своєму тілу містичної шкоди. І як влучно сказано про все це в посланні апостола Павла до Коринфян, яке ми сьогодні чули. Людина пошкоджує себе блудною пристрастю і, врешті-решт, стає нездатною увійти в Царство Боже, чому й каже апостол: «Неправедники, блудники Царства Божого не успадкують» (1 Кор. 6, 9-10), інформують “Вікна” з посиланням на прес-службу УПЦ КП.
Ця притча говорить нам сьогодні про той спокій і достаток, який є в домі Отця Небесного; і про наше безумство, що змусило нас піти, полишивши батьківський дім. Тому цей менший син, за словами святих Отців, є образом всього падшого людського роду. Але і після падіння нашого Господь не залишає нас. Частина майна, про яку говориться у причті, це є ті дари Божі, якими наповнена всяка людина, це благодать Святого Духа, що дарується кожному християнину. Також даруваннями тими є небо і земля, створені Богом. І ми обираємо землю, залишаємо дім Батьківський і йдемо «у далекий край», тобто віддаляємося від Бога, як невдячні за всі Його добродійства, ховаємося від Нього, як колись ховався Адам у раю. Взявши у Небесного Отця все необхідне, ми відходимо, часто навіть забуваючи про Нього, і розтрачуючи ті щедрі дарування на різні гріховні справи, проводимо життя своє не в пості і молитві, а в блуді та беззаконні.
