Гуцули, на сцену! На Верховинщині діє унікальний театр, якому немає аналогів в Україні

27 березня — Міжнародний день театру. А в далекому гірському селі Красноїлля діє унікальний гуцульський театр, якому немає аналогів в Україні, а, може, й в світі.
Переглядів: 348

“Переслідуваний російськими жандармами, прибув з далекого Харкова у сусідню Криворівню письменник, режисер і віртуоз-бандурист Гнат Хоткевич, якого одразу полонила карпатська стихія, — розповідає славну історію театру його сучасний керівник Володимир Синітович. Ще кілька років перед приїздом у Карпати Хоткевич уже цікавився гуцульським фольклором і був глибоко переконаний у мистецькій обдарованості верховинців”.

“Чужий” пан швидко засвоїв місцеву говірку і через кілька місяців не відрізнявся від місцевих учителів чи священиків. А незабаром він заснував при красноїльській “Січі” аматорський театр, де зібралося 17 горян, які ніколи не бачили сцени, проте мали неабиякий акторський хист, інформують ”Вікна”.

Гнату Хоткевичу було легко з ними працювати. Вивчивши побут і звичаї карпатців, режисер вирішив, що актори говоритимуть на сцені місцевою говіркою. Адже примусити гуцулів перейти на літературну мову справа марна й, по суті, неможлива, та й губити такі таланти було б злочином.

”Першою п’єсою, яку поставили аматори, — продовжує розповідь про гуцульський мистецький феномен головний режисер театру, вчитель української мови місцевої школи Марія Дідушко,була адаптована драма польського письменника Коженьовського “Антін Ревізорчук”, яка мала назву “Верховинці”.

Згодом Хоткевич написав “Непросте” та “Гуцульський рік” — п’єси, в яких показані усі найважливіші свята та віхи життя горян: Різдво, Великдень, Івана Купала, весілля, похорон і т д. Отож виходить, що ніякого театру немає: карпатці показували своє повсякдення.

Після першого вдалого виступу були гастролі у Жєб’єму (нині Верховина — Авт.), Надвірній, Долині, Стрию, Кракові, Львові, Бродах та інших містах, де упродовж 90 днів актори дали 68 вистав у 61 місті.

У 1912 році в театрі працював Лесь Курбас. Пізніше красноїльці разом з Хоткевичем подорожували до Харкова, де не тільки показували вистави, але й з великим успіхом продавали різноманітні вироби з дерева. Побачивши карпатське диво, відома акторка Марія Заньковецька передала нашим людям гроші для заснування на Слобожанщині гуцульської майстерні. Актори ж гастролювали далі. Їм аплодували одесити, кияни, херсонці, а під час виступів у Москві високу оцінку гуцулам дали Станіславський та Немирович-Данченко.

На жаль, після Першої світової війни театр занепав. Відроджений у 30-их роках Василем Костинюком, він уже не мав такої шаленої популярності. Лише у 1988 році, на святкуванні 110-ої річниці від дня народження Гната Хоткевича красноїльці знову вийшли на сцену. Сьогодні у гуцульському театрі грають 39 чоловік. Є доросла та молодіжна групи. Театр — лауреат багатьох фестивалів і має звання народного. Але багато акторів-чоловіків час від часу мусять покидати село у пошуках зарібку в столиці чи закордоном.