У святих книгах написано, що Олексій, чиє ім’я в перекладі з грецької означає “захисник”, був єдиним сином багатих і благочестивих римських патриціїв Євфиміана й Аглаїди, пишуть ”Вікна”.
Хлопчику вже з народження була вготована добра кар’єра та щасливе сімейне життя, адже він був заручений з дівчиною царського роду. Проте, у шлюбну ніч Олексій повертає перстень нареченій зі словами: “Візьми і збережи, і так буде між нами Бог до тієї пори, як Він зволить”.
Після цього юнак таємно залишає Рим та прямує до Едесси Месопотамської поклонитися нерукотворному образу Ісуса Христа. Вражений Господньою величчю, Олексій роздає усе своє багатство та добровільно стає жебраком біля храму Богородиці.
Його подвиг через багато років розкриває паламар. Олексієві починають поклонятися і вшановувати як святого. Проте він не хоче почестей та втікає до Риму, де живе разом з іншими жебраками біля будинку своїх батьків та зносячи образи від своїх же слуг. Лише після його смерті багатим патриціям стало відомо, протягом 17 років біля будинку перебував зниклий і оплакуваний син.
”У народі святого Олексія особливо шанують пасічники. 30 березня вони виносять вулики після зими й моляться святому, аби був добрий урожай меду, — розповідає етнограф з Прикрапатського науково-методичного центру культури і туризму Стефанія Капустинська. — Шанують його й мисливці. Існує легенда, що цього дня деякі звірі на свято стають сліпими й глухими, тому їх легко можна вполювати”.
У деяких селах на Теплого Олекси жінки якраз висаджують капусту. Вважається, що посаджені у цей день овочі дадуть найкращий урожай. У Чортовець щороку приїжджають заготівельники зі Східних та Південних областей держави. Кожен господар тут має власні таємниці вирощування «зеленого золота» і чималенький прибуток. Хто скільки заробляє за сезон —тут таємниця за сімома замками, але говорять, що за сезон, коли на Сході та Півдні посушливе літо та немає власної капусти, чортовецькі ґазди заробляють понад кількасот тисяч гривень.
”Капусту не сором на стіл поставити, і не жаль худобі викинути — каже місцевий господар Михайло Костюк. — А для нас капуста — це заробіток і хліб. Такої овочевої спеціалізації Чортовець набув ще за радянських часів. Місцевий колгосп тут був передовий у вирощуванні овочів. Щоправда тоді у селі вирощували не лише капусту, але й моркву, огірки, помідори, цибулю, червоний столовий буряк, баклажани, болгарський перець і навіть... кавуни. У часи незалежності колгоспу не стало, люди отримали паї та почали застосовувати набуті знання, але лише у вирощуванні капусти. Якось цей овоч всім чортівчанам припав до душі. У нас вирощують різні види: найбільше білоголову й червону, але не цураємося й цвітної, броколі, пекінської”.
Вирощуванням капусти наразі займаються майже всі мешканці села. Усі чортовецькі капустяні наділи, як правило, знаходяться, трішки далі від села.
