”Створити таку пасіку було спільною ініціативою з директором Національного природного парку «Гуцульщина» Василем Пророчуком і його заступником з наукової роботи Юрієм Стефураком, — каже власник незвичного бджоломістечка Василь Палійчук. — Я хотів, аби створити щось таке, чого ще немає у бджолярстві Прикарпаття”.
Починав чоловік із вуликів-пнів, адже ще в давнину там селилися бджоли, пишуть ”Вікна”.
У пнях поселив лише дві бджолосім’ї карпатської породи. Колись цих божих комашок у краї було безліч. Проте, були такі часи, коли з повітря протруювали посіви аміачною селітрою. Тоді комаху просто знищили. Адже бджоли сідали на такі протруєні рослини і гинули.
Згодом бджолиним родинам стало тісно у пнях. Так з’явилися інші вулики незвичної форми.
”Поглянув я на наші гори, на прекрасне село та подумав, чому би не зробити таке ж бджолине поселення, — веде далі гуцульський пасічник. — Так з’явилися гуцульські вулики-хатки, а де хатка — там школа, далі — млин. Ну і яке ж село без церкви і каплиці? А в селі мають жити люди. Тому зробив діда та бабу, діток. Згодом перейшов на лісову тематику. І ось маємо вулики-ведмеді, бджілки. Красиво та весело. А працівник відділу рекреації парку Зеновій Бойчук художньо оформив мої новинки”.
Незвична форма аж ніяк не впливає на умови проживання божих комах.
”Рамки у вуликах стоять вертикально та горизонтально. Вони завширшки від 32 до 41 сантиметра, завдовжки до 45 сантиметрів, — розповідає Василь Палійчук. — Висота не більше 120 сантиметрів. Якби бджілкам було некомфортно незвичних будиночках, то, звісно, що ніхто би їх туди не поселяв. Особливо добре тим бджолородинам, які живуть у вуликах, що у формі церкви і каплиці. Вони двічі божими комахами стають”.
Вулики різної форми пасічник ретельно утеплює, переважно лісовим карпатським мохом. Каже, що може використовувати й старі ковдри та куфайки, але бджілкам найкраще подобається мох.