Був членом протиалкогольного та протитютюнового товариства «Відродження», розповідає директор Івано-Франківського обласного музею визвольної боротьби ім. Степана Бандери Ярослав Коретчук, інформують ”Вікна”.
Військову підготовку здобув у польській армії. У 1939 році вступив в ОУН. В 1939 році через можливість арешту виїхав за кордон. Проживав в Німеччині у місті Брауншвейг.
Зимою 1940 року переїхав на Холмщину, де на пропозицію Ярослава Старуха вступив до німецького «Веркшуцу». Від квітня 1941 року до грудня 1942 р.оку служив у Легіоні «Нахтігаль». Можливо, після служби в легіоні вступив до української поліції. Так як уже літом 1943 року Олекса мав перевезти віз зі зброєю та боєприпасами українській поліції в Богородчанах. Однак зі зброєю та двома охоронцями переходить у Чорний Ліс.
У липні 1943 року перейшов до УНС, де очолив чоту у вишкільному курені «Чорні чорти». В листопаді 1943 року призначений чотовим у сотні «Змії» командира «Різуна». У березні 1944 року став командиром сотні «Месники» в курені «Скажені».
За заслуги в боях проти німців та радянських партизан був підвищений у званні до старшого булавного.
6 серпня 1944 року його сотня одна з перших склала присягу вояка УПА. У вересні 1944 року очолив новостворений курінь «Смертоносні». За хоробрість у боях та командирські здібності ГВШ УПА нагородив його Срібним Хрестом бойової заслуги І класу.
Загинув (17) 20 березня 1945 року біля села Лесівка Богородчанського району. Підвищений ГВШ до хорунжого 15 квітня 1945 року.