”Свята мучениця Фотинія (Світлана) була тією самою самарянкою, з якою розмовляв Спаситель біля колодязя Якова, про що ми можемо прочитати в Євангелії, — каже священик Ярослав Заєць. — За часів імператора Нерона в Римі, свята Фотинія проживала з дітьми в Карфагені, де проповідувала християнство. Про мужню християнку та її дітей дійшли до Нерона, і він наказав привести їх на суд до Риму. Уже там він запитав жінку, чи вона справді вірує в Христа. Фотинія та всі, хто був з нею, не відмовилися від нової віри”.
Тоді їх почали мучити, а з Фотинії імператор-нелюд наказав здерти шкіру і кинути в колодязь. Іншим відтяли голови, пишуть ”Вікна”.
Після надлюдських страждань жінку витягли з колодязя й посадили до темниці на двадцять днів. Згодом Нерон покликав її до себе і запитав, чи відречеться вона від Христа. Свята Фотинія розсміялася імператору в обличчя. Нерон знову звелів кинути мученицю в колодязь, де вона й померла.
У народі другого квітня якраз починали копати криниці, адже святу Фотинію вважали покровителькою колодязів. Насамперед через те, що біля криниці вона зустріла Христа, і через те, що там прийняла мученицьку смерть.
Як правило, починаючи копати домашні та громадські водойми, то ставили ікону, на якій був зображений Ісус з Фотинією біля криниці. Деякі люди, особливо молоді батьки, молилися святій Фотинії та постили у цей день, аби не загинути від води та аби малі діти не впали ненароком у криницю.
