Щойно пляшка спустошена, вона швидко деформується, зменшується у розмірах і швидко — за тижні і місяці — роз Щойно рідина у такій пляшці закінчується, вона починає швидко розкладатися, не завдаючи шкоди навколишньому середовищу, пише науково-популярний портал Naked Science, передає УП. Життя.
”Її можна просто з’їсти, якщо вам подобається грубий смак “морського” холодцю. Справді, його важко описати. Я б сказав, це як желе з водоростей, не думаю, що хто-небудь у житті стикався з таким смаком”, — каже винахідник.
Агар-агар — суміш складних полісахаридів, котрі отримують із червоних і бурих водоростей. Ними багатий Світовий океан. Цей “щільний холодець” широко використовують як тверде поживне середовище для вирощування мікроорганізмів, але значно частіше — у харчовій промисловості.
Нешкідлива харчова добавка Е406 входить до складу багатьох сортів мармеладу і зефіру, пастили і суфле, джемів і морозива.
За задумом Арі Йонссона, змішуючи порошок сухого препарату з водою, можна отримати густу, желеподібну субстанцію потрібної форми. Втім, вона не досить стійка сама по собі, і зберігає форму, доки її підтримує наповнює рідина.
Щойно пляшка спустошена, вона швидко деформується, зменшується у розмірах і швидко — за тижні і місяці — розкладається у природних умовах.
Вода в такій пляшці нібито безпечна і, за твердженням автора, лише має дещо солонуватий присмак від водоростей. Але навіть сам Йонссон визнає, що агар-агар, можливо, не ідеальний матеріал для пляшок майбутнього.
”Можливо, це підштовхне нас до того, щоб по-новому поглянути на рішення наших проблем”, —говорить Арі Йонссон.
