Поряд з Романом Шухевичем, Михайлом Колодцінським постане і командарма УГА Гнат Стефанів, інформують “Вікна” з посиланням на інформацію Городенківської РДА.
У Топорівцях відкрили громадську благодійну організацію «З думкою про майбутнє» яка буде займатися будівництвом.
— Запрошуємо небайдужих українців підтримати добру ідею топорівчан. Як говорить народна мудрість «По ниточці і бідному сорочка». В нашому випадку гривна до гривні і постане величаво на віки великий покутський син Гнат Стефанів у бронзі, — йдеться у повідомленні.
Благодійний внесок на будівництво пам’ятника можна зробити за наступними банківськими реквізитами:
АТ «Ощадбанк» ТВБВ № 10008/079
м. Городенка МФО 336503
ОКПО 38554245 р/р 260001847535
Довідка. Гнат Стефанів (* 2 травня 1885, с. Топорівці, Городенківський район, Івано-Франківська область — † 21 червня 1949, м. Регенсбург, Німеччина) — український військовий діяч. Начальний командант УГА. Полковник УГА й Армії УНР.
Військову освіту здобув у Цісарській і Королівській школі кадетів піхоти у Львові, яку закінчив 1905 року та отримав призначення в 10-й Галицький полк піхоти, штаб якого дислокувався у Перемишлі.
У час Листопадового зриву 1918 року в званні сотника очолював встановлення української влади, потім — організатор і комендант Золочівської округи ЗУНР, з 9 листопада1918 року до 10 грудня 1918 (підвищений УНРадою до ступеня полковника) очолював Начальну Команду Українських Військ у Львові; під його проводом українське військо перейшло до наступу в боях з польським військом, але після його зміцнення залишило з наказу станцію Львів. 22 листопада 1918 року, боячись оточення.
Пізніше перейшов до Армії УНР: очолював Гуцульський кіш морської піхоти, запасну бригаду 3-ї Залізної стрілецької дивізії, командир 3-го кінного полку в Першому Зимовому поході; 1920 — командир запілля Армії УНР.
У серпні 1920 року перейшов з групою генерала Антіна Кравса до Чехо-Словаччини й до 1923 року очолював консулят ЗУНР в Ужгороді.
До 1939 жив у Карпатській Україні, потім у Відні, на Лемківщині й у Німеччині (з 1944 року), де й помер.
