”Дванадцятирічною Марія стала блудницею. Так у розвагах вона прожила до 29 років, — каже священик Микола Сівкович. — Одного разу легковажна дівчина потрапила на корабель, який плив до Палестини на урочисте святкування Воздвиження чесного Хреста. Коли грішниця ступила на землю і захотіла увійти в храм, то злі духи, які опанували її тіло, не пустили її. Після кількох невдалих спроб, Марія впала на коліна і почала розкаюватися за своє грішне життя. За якийсь час вона вже стояла у храмі. Під час молитви зі сльозами на очах дівчина почула голос з неба, Господь скеровував її у Йорданську пустелю, аби вона там оселилася та замолювала гріхи. І хоч як її спокушував злий дух, вона все витримала”.
Після багатьох років молитви і відлюдництва. Марію зустрів старець Зосима, який перед Великим постом також, за монастирським звичаєм, пішов на пустелю молитися. Спочатку старець подумав, що це йому якийсь дух явився, а згодом він все-таки хотів довідатися що ото за худа мана стоїть неподалік, інформують ”Вікна”.
“Не наближайся до мене Зосимо, бо я жінка, а якщо хочеш поговорити зі мною, то дай мені хоча б плащ, нехай прикрию грішне тіло, бо дощі та вітри давно вже мою одежу забрали”, — сказала вона.
Давши її одежу, поважний старець сам почав просити у колишньої грішниці благословення, бо відчував, що перед ним — свята. Через рік Марія попросила старця, аби знову прийшов до неї та приніс їй Святе Причастя. У призначений день, хоча й важкохворий Зосима таки прийшов на призначене місце. Марія довго не приходила. Проте старець терпляче чекав.
Свята з’явилася йдучи по воді, як по суші. Бачачи це, здивований Зосима хотів їй поклонитися, але Марія вигукнула:
“Що ти робиш? Адже ти священик і несеш Божественні Тайни!”.
Запричастивши пустельницю, старець запропонував їй скуштувати щось із принесених ним фініків та зерен пшениці. Вона взяла три зернини і, піднісши їх до вуст, сказала: “Цього досить: благодать їжі духовної, що зберігає душу неоскверненою, наситить мене”.
Минув ще рік. Зосима знову пішов у пустелю, та побачив там мертве тіло Марії. Не маючи нічого із собою, старець не знав, чим викопати яму, аби поховати Марію. Раптом до нього підійшов лев… почав лапами гребти суху землю. Повернувшись у монастир Зосима аж тоді розповів братії про святу. І через віки дійшла ця розповідь через церковні передання і до нас.
Селяни говорили: «Марії Єгипетської — запалються сніги, заграють байраки», і цим вказували на всеоживляючу дію весняного тепла. У цей день вважалося, що у селян закінчується річний запас капусти.
