Віталій Барнич переконаний: громадяни звикають до безгосподарності і безкарності, а це не сприяє формуванню «енерг Всі ми знаємо, що Україна переживає зараз не кращі часи, тому кожен економить як може.
Барнич Віталій, учень 9 класу Кропивницької загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів і за сумісництвом мій хороший друг, вирішив написати наукову роботу на тему економії тепла та дешевих способів утеплення під назвою «БУДИНКИ, ТРУБИ І НЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНИ». Вона була високо оцінена в Івано-Франківську, але не набула розголосу, тому я вирішив висвітлити її результати. І хоч, звичайно, тема дешевого утеплення зараз дуже актуальна, та я розповім лише про один з розділів цієї роботи під назвою «РОЗРАХУНОК ТЕПЛОВИХ ВТРАТ НЕТЕПЛОІЗОЛЬОВАНИХ ТРУБ ТЕПЛОТРАСИ».
Зазначу, що для дослідження була вибрана ділянка теплотраси, розташована біля ЗОШ І-ІІІ ступенів №7.
Відомо, що перед початком опалювального сезону ділянки труб, які проходять над поверхнею землі, було утеплено спеціальним теплоізоляційним покривом. Але про хоч якийсь захист від вандалізму доблесні калуські комунальники, звичайно, забули. І це дало свої плоди. Більшість утеплювача, який у Європі, до якої так цілеспрямовано йде Україна, простояв би роками, у нас в перший же рік просто порозривали. Як зазначено у роботі: «На час дослідження довжина нетеплоізольованих труб дорівнювала 118 м, а їх площа 200 м2, а на кінець ця довжина досягла до 150 м».
Через таке недбальство ми зазнали ціли ряд втрат:
1) Пошматований утеплювач не дав якихось суттєвих результатів і тому за весь опалювальний сезон тепло траса майже не була утеплена, а, отже, за втрачене тепло ми мусимо платити із своїх кишень;
2) Сам утеплювач був майже повністю знищений, а тому, швидше вза все, його замінять, на що теж будуть витраченні кошти (у разі не заміни ми будемо змушені кожен рік платити за тепло, яке до нас не надійшло);
3) Не слід забувати, що населення несе не тільки економічні втрати, які переносяться на нього, а й моральні. Справа в тому, що громадяни звикають до безгосподарності і безкарності, а це не сприяє формуванню «енергозберігаючого і енергоефективного мислення».
Хоча цю проблему можна було вирішити просто. Ось що зазначено у роботі: «Способів є дуже багато. Одним з найдешевших є: вимазати трубу і верхню частину теплоізоляції (рубероїд) старою фарбою, яка не сохне. Інший спосіб є більш радикальний і дорожчий (до 166 710 грн): вставити нашу теплоізольовану трубу в іншу металеву чи пластикову трубу або зробити навколо теплотраси огорожу з колючого дроту».
Звичайно, можна сказати, що у всьому винні ті, хто зривав утеплювач. З одної точки зору, так, вони винні. Але уявіть собі господаря, який бідкається, що його урожай з’їли звірі, хоч він сам посадив збіжжя біля лісу і не поставив ні паркана, ні опудала...
Олег ТКАЧ
