Мелодію найвідомішого шансону «Padam… Padam» Ґланцберґ написав на початку сорокових. А слова з’ Про це повідомляє видання «Music review», передає Вголос.
Місцева журналістка Галина Петросаняк працювала над невеличким проектом, метою якого було виявити забуті або й незнані у нас імена німецькомовних митців, які походять з Прикарпаття. І ось, набравши слово Rohatyn, у пошуковій системі прочитала таке: «Норберт Ґланцберґ, французький композитор і піаніст, нар. 12 жовтня 1910 в Рогатині поблизу Львова, Австро-Угорщина, помер 25.2.2001». А серед переліку творів Ґланцберґа виявились всесвітньо відомі хіти Едіт Піаф.
З’ясувалося, що батьки Норберта Ґланцберґа, якого від народження звали Натан, були євреями, що народилися й жили у Рогатині, а коли на світ з’явився їхній первісток, вирішили переселитися до Європи. Осіли у баварському Вюрцбурзі, де батько заробляв на хліб дрібним гендлярством. З раннього дитинства син виявив неабиякі музичні здібності й брав уроки фортепіано й компонування у консерваторії Вюрцбурґа.
Уже у 20 років Ґланцберґ працював у Берліні, у вирі кіноіндустрії, де написав кілька мелодій для німецьких фільмів доби присмерку Ваймарської Республіки. Край кар’єрі молодого композитора поклав прихід Гітлера до влади у 1933 році. Норберт Ґланцберґ, як і тисячі інших німецьких євреїв, змушений був еміґрувати до Франції і – після поневірянь, принагідних композиторських підробітків і короткочасної невдалої служби в польській армії Сікорського, – в 1940 році опинився в Марселі.
Там тридцятилітній піаніст і композитор Норберт Ґланцберґ зустрівся з Едіт Піаф, якій на той час було 25 і зірка якої уже почала сходити. Піаф взяла піаніста у свою команду. Вони стали друзями, а потім коханцями. 1942 року зі свого турне французьким півднем Едіт посилає коханому телеграму: «Мені скучно до нестями. Повертайся якнайскоріше. I love you».
Але сюжет їхнього роману розвивається на тлі драматичних подій у політиці. Після окупації німцями Парижа єврей Ґланцберґ змушений знову рятуватися втечею. Під чужим іменем він живе у дешевих готелях французького півдня, а вона двічі-тричі на день посилає йому закохані листи.
Готелі стають ненадійним сховком, і закохана Едіт Піаф просить своїх багатих і впливових шанувальників потурбувалася про те, щоб її піаніст, її Ноно, як вона його ніжно називала, був у безпеці. Вона забезпечує йому прихисток у палаці графині Лілі Пастре, а згодом у домі поета Рене Лапорте. Без цієї допомоги йому навряд чи вдалося б уникнути долі багатьох євреїв, що жили тоді у Франції.
Мелодію найвідомішого шансону «Padam… Padam» Ґланцберґ написав на початку сорокових. А слова з’явилися в 1951-му, й пісня одразу стала шлягером. Багато років вона не сходила з піку популярності. Шарль де Ґолль, який 1966 року відвідав Москву, заходив до Кремля під звуки «Padam… Padam».
Але кохання… По ньому залишилися лише пісні. Воно не було взаємним. 1951 року Ґланцберґ одружився. І знаєте, як звали його дружину? Марічка Мазурик! Вона нібито була полькою, батьки якої емігрували до Франції. Але судячи з її імені, полькою вона була тією ж мірою, якою поляком був сам Ґланцберґ. Галичина, яку покинули його батьки, очевидно, залишила в особистості сина слід глибший, ніж можна було сподіватись.
У 1958 році у Ґланцберґів народився син Серж.
Подальша музична кар’єра Норберта Ґланцберґа розвивалася переважно у площині кіно. Його мелодії прикрашають фільми, у яких знімалися такі зірки, як Бриджіт Бордо («Занадто красива наречена»), Марина Владі («Білява відьма») та інші. Тільки наприкінці життя він із концертом відвідав Вюрцбурґ, де виріс. Дуже жаль, що Натанові Ґланцберґу не пощастило побувати й у Рогатині, про який він не раз думав.