Юрій Іздрик зберігає вдома лише найцінніші видання, але тепер він майже не читає. ФОТО

Один із творців "станіславського феномена" в українській літературі, засновник концептуального журнального проекту "Четвер", автор романів "Воццек", "Подвійний Леон" та низки збірок поезії Юрій Іздрик, який народився і живе у Калуші, розповів про свої літературні вподобання та показав домашню бібліотеку.
Переглядів: 409
Світову класику Іздрик перечитав, коли працював у науково-дослідному інституті в Калуші | Фото: life.pravda.com.ua

У його невеликому, скромному помешканні — затишно. Письменник зізнається, що багато книг роздав у бібліотеки та близьким людям, залишивши собі найцінніше. На полицях — Гемінґвей, Ремарк, перекладений англійською, у кількох примірниках “Воццек” та акуратно складені випуски “Четверга”, пишуть ”Вікна”.


У кімнаті, де письменник працює за комп’ютером, на стелажах — словники.


”Ось це те, чим я і досі активно користуюся”, — каже письменник, уважно вдивляючись у кожну книгу.



За останні роки зір у письменника різко погіршився. Більша частина коштів іде на лікування.


”Окрім втрати зору, я ще й не дочуваю на одне вухо. Але інше залишив собі, щоб вас чути”, — не втрачаючи оптимізму, жартує письменник.


Він каже, що навчився читати десь у чотири роки. Але зараз не може пригадати, яку першу книгу прочитав. У шкільному віці найбільше любив татові енциклопедії. А зараз ммайже не читає. Лише перечитує.



”Я віддавна вже не читаю нічого нового, зате перечитую. Улюблених Пєлєвіна з Набоковим. Чехова. Іноді – книжки друзів (ті, які вже знаю, нових читати не беруся – боюся розчарувань, а друзі для мене важливіші, ніж їхні тексти).

Але це дуже дозоване, дуже специфічне читання. Два-три абзаци Набокова – цього достатньо і для читацької насолоди, і для рефлексії. Сторінка Чехова – це вже забагато: я не вміщаю стільки образів і емоцій. Я споживаю улюблені твори гомеопатичними порціями. Мабуть, аби передчасно не вмерти від передозу краси.

А нових історій я не потребую. Я ситий по горло чужими історіями. Своїми, зрештою, теж. Можу, звісно, щось почитати із професійного, так би мовити, інтересу, та зазвичай мені вистачає кількох абзаців, аби знати, читатиму я текст далі чи ні. І найчастіше я його таки не читаю”, — каже Іздрик.


Про культових авторів для нього самого, про сучасних читачів та ймовірність витіснення паперової книги електронною, Юрій Іздрик розповів Юлії Кушнір, із публікацією якої можна ознайомитися на сайті видання “УП. Життя”.