Власник останнього карпатського гуцулозавра, художник і скульптор Сергій Григорян весело заперечує, що це містифікація.
”Нас обманюють, – каже він. – Динозаври завжди жили в Карпатах. Про це свідчать фотографії, датовані 1901-1911 роками, на яких гуцулозаври катають людей”.
Гуцулозаври – особливі карпатські динозаври, були вони не сині, не зелені, не червоні, а кольорові. Поки гуцулозаври жили, – а приручені вони жили коло гуцулів, – то возили людей. А потім, коли вже не мали сили і вмирали, то з них знімали шкіру – так виходили ліжники, гуцульські килимки та верети, переконує ”Курс”.
Приручених гуцулозаврів тримали в господарстві ще й як свійську худобу, бо це були дуже корисні тварини, нагадав Сергій Григорян. Вони давали молоко, сметану і бринзу. Кожен гуцулозавр мав два вимені: з одного витискали молоко, а з іншого – бринзу.
Дикі гуцулозаври влітку нормально жили собі в лісі, а взимку, коли було холодно, голодно і сутужно, то навідувалися до гуцулів – вкрасти курочку, кролика, овечку. От зараз кажуть про чупакабру, та ні, такого нема, то ще збереглися в Карпатах два-три гуцулозаври, ото бідні бідують та й рятуються.
Франківчанам, щоби розвіяти обман, показують, стверджує власник гуцулозавра, його муміфіковані рештки, знайдені поблизу вулкану, що в Старуні на Богородчанщині.
Директор Музею Сучасного Мистецтва Анатолій Звіжинський, за сприяння якого показ гуцулозавра відбувається до 8 травня, сказав, що франківські художники хотіли показати в дні міжнародного мистецького фестивалю “Карпатський простір”, що ще й такі звірі живуть в карпатському просторі.
А чого гуцулозавр на дереві? Бо в ці божевільні фестивальні дні лише на деревах у Франківську є трохи вільного простору і чистого повітря.