"Буває, ношу чи вожу за собою чисте полотно півроку повсюдно, а тут раз — і всього лише за пару годин чи хви Колекція «Ремонт Хреста» — це 12 живописних полотен, мальованих з натури або під враженнями гір. Колекція є продовженням серій нових малюнків про Карпати — колекцій «По Перкалабі», «Викинь телевізор — купи картину», «Афини», Відчуття раю», «Karpadon», інформують ”Вікна”.
”Коли волочу свої напряги – то дуже тішуся, якщо раптом непотрібне відвалюється від мене само і пропадає десь... Але коли потрібно зробити щось важливе, наприклад, проламати стіну, то, буває, доводиться жалкувати, що зменшив вагу...”, — так філософічно пояснює художник Ярема Стецик змістовий міжрядковий контекст чергової колекції малюнків про Карпати. А народжені вони в різних місцях та містах: в рідному Франківську, Яремчі, Гуті, на Чорногорі, Драгобраті, в Яблуниці.
”Ця виставка є виразним прикладом творчості Яреми Стецика, адже це набір модерново намальованих карпатських краєвидів. А художник, слід відзначити, самостійно продюсує власну творчість. І котрась з цих робіт стане файною плямою в інтер’єрі чийогось помешкання чи бюрка”, — відзначає культуролог і знавець почерку автора виставки Анатолій Звіжинський.
Як зазначає мистецтвознавець, художник не приховує того, що робить суто інтер’єрні, утилітарні речі декоративно-прикладного призначення. Його полотна — дослідження можливостей зустрічі реального краєвиду та уявної думки про нього. Композиції картин з однорідним тлом, котре набирає форму безодні і втягує в себе все, що знаходиться навколо, доповнені геометричними формами та очищені від виразного метафоризму. ”Оперуючи мінімалістичними ресурсами, тут вдало поєднані емоційна та інтелектуальна позиції, матеріальність твору і таємниця задуму. Картину конституюють напруги, що містяться усередині художньої форми. Скупі символи будують натякові ситуації, а не однозначні послання. Вільні імпровізації на тему пейзажу стали базисом для картин цього циклу”, — підсумовує Звіжинський.
“А де хрест?”, — запитає уважний глядач. Його несе автор.
Про плани і їню відсутність
”Кожна картина як остання і так щоразу... Звісно, планую малювати і надалі. Як називатиму ту чи іншу наступну картину - не знаю. Назви моїх малюнків-то швидше періоди в голові... Вже найближчим часом хочеться малювати більш емоційно, відверто. Розумію, що для цього потрібно частіше бувати на природі. А гори не завжди даються до малювання: то вітер кудись занесе, то вода заллє, або ж час візьме тай кудись втече... Буває, ношу чи вожу за собою чисте полотно півроку повсюдно, а тут раз — і всього лише за пару годин чи хвилин — картина.”
Про “свого” шанувальника
”Сформованого або масового поціновувача не маю. Знаю, що є орієнтовно кількасот людей, які спостерігають за розвитком моїх малюнків, — і серед них є добрі критики. І вони відрізнять мої картини від інших. Мабуть, кілька десятиліть треба над цим працювати, — цей процес довгий. Люди, які знають мої картини — це ті люди , які знають мої пісні. Вони дуже дорогі... ті люди”.
Історія однієї картини
“Говерланамасте” — одна з картин презентованої колекції. Мальована за кілька хвилин до грози на Чорногорі. Саме тому вона емоційно напружена, чого немає і навряд чи може бути в майстерні. Тоді я був у поході з дітьми. Поки вони присіли на відпочинок, я мусив встигнути домалювати заплановане, після чого вивести дітей в безпечне місце. Потім уже разом розглядали як то все було намащене і що з того вийшло”.
“Намасте” — це східне привітання, що означає “бачу Бога в тобі”
