Про це каже історик, викладач Львівського університету Ігор Лильо, якого цитують ”Вікна”.
— Українська кухня дуже різноманітна. Але чому її мало знають? Її знають просто під іншими брендами. Тому що коли ми, наприклад, дивимося на інші країни, в Польщі мало хто може пояснити, чому «піроґі руске». Більшість з них думають, що вони російського походження, а насправді, назва походить від Київської Русі. Так само, як ми поїдемо за кордон, то в будь-якому ресторані подають так звані «російські страви» – борщ і вареники, які ніякого відношення до цього народу не мають. Але вони успішно ним привласнені, успішно ним культивуються і успішно ним поширюються, — акцентує історик.
За його словами, в Україні є цілі регіони, котрі мають не тільки автентичну українську кухню, вони мають ендемічну кухню, яка є тільки там. Це – знамениті полтавські галушки, які фантастичні у своїй кількості, у своїй різноманітності, але Полтава майже нічого не робить для поширення цієї страви у світі.
— Частина українських страв запатентована в Польщі. Якщо б Україна хотіла вийти на ринок зі своїми андрутами або зі знаменитим яворівським пирогом, то він вже запатентований, і українцям доведеться дуже довго судитися, щоб довести, що це власне їхня страва, — наголошує Ігор Лильо. — Ці різноманітні суди йдуть в Євросоюзі за фету, за інші види сирів, за шампанське, за інші продукти.
Чому, попри все багатство національної кулінарної традиції, українську кухню мало знають у світі, плутають, то з польською, то з російською, і що можна зробити для того, щоб українці краще знали історію і багатство власної кухні, а іноземці змогли належно її оцінити, детальніше — в публікації “Радіо Свобода”.