На державу поранені бійці не сподіваються, тим часом запрошують на трудотерапію у село Клубівці Тисменицького району – владу. Щоб та реабілітувалася перед народом, інформують «Вікна» з посиланням на «3 студію».
Вилікувати війну у їхніх головах. Через творчість, розмови із психологами та фізичну працю має на меті реабілітаційний центр для майданівців та учасників АТО, створений руками пораненених побратимів. Такий заклад запрацював на Прикарпатті у Клубівцях. Допомогла церква і сільський війт.
— Основний напрямок реабілітації – ми можемо пов’язати фізичну, психологічну, художню та історичний компоненти. Будь-яка дія, напрямок, щоб хлопцям дати відпочити від постійних канонад. Тиша, ліс – 100 метрів, на краю села, заспокоює, — розповідає Ігор Чернецький, голова ГО «Фонд руху «Михайлівський».
За кілька тижнів у старенькій резиденції священика 1936 року, яку їм церква надала в оренду, хлопці власноруч зробили ремонт.
Фізична праця, як це не дивно, теж дуже допомагає бійцям. Зараз вона основна у їхній реабілітації. Через господарські роботи – думки про війну відходять на другий план.
Вже невдовзі центр зможе помістити до 20-ти учасників АТО. Тут дехто з хлопців перебуває вже близько місяця. Хоча й без усіх зручностей, проте, комунікації для хлопців – не найважливіше. Душу лікують природа, свіже повітря і тиша. А найбільша їхня потреба – почуватися потрібними.
— В мене після поранення був важкий довгий період відновлення. Півроку. Як дитина плакав. Відчуття того, що всім байдуже. Рідні допомогли, знайшов в собі сили, дивився, як побратими повертаються, відчув те саме, важко виходити. Це необхідність – повертати людей, робити соціальну адаптацію, — ділиться Євген Гарагуля, учасник АТО із Запоріжжя.
Найважливіше для хлопців – відчути себе потрібним у соціумі. Селяни допомагають учасникам АТО, чим можуть, каже війт села Богдан Рекетчук. Проте, переконані не такою має бути реабілітація українських бійців, вони заслуговують кращого.
— Люди допомагають, вчора гарячий хліб, молоко привозили. Моя особиста думка, що такі центри потрібні, а це – пародія. Скільки треба – будемо допомагати, але, це має бути на державному рівні, — переконаний Богдан Рекетчук.
Центр працюватиме на постійній основі. Двері відчинені для всіх побратимів.