Родина Кушніренків ласує свіжою городиною з "теплої" грядки Власним рецептом “теплої грудки” поділилася у соцмережі журналіст з Івано-Франківська Наталія Кушніренко, інформують ”Вікна”.
— Ненавиджу сапку. Не терплю рискаля на городі. Не визнаю городу як лану, на якому рядки бараболі сягають обрію, ніби вічна дорога — із землі та в землю. Точно знаю, що на городі не конче вмирати, хіба дуже хочеться. Бо скільки людині треба тієї землі? Два на півтора метри досить. Але то на цвинтарі. Тепла грядка, яка дає ідентичність, психологічне заземлення і агрофітнес, мусить бути довгою. Це той випадок, коли довжина має значення. Сім на півтора метри, — мій ідеальний розмір. Тепла грядка оживає в ящику, — поділилася вона власним досвідом.
— Спочатку треба на всю площу викопати неглибоку яму — зняти 20-40 см верхнього ґрунту, потім ще стільки ж викопати й відкласти на інший бік. Тоді встановити борти — як у пісочниці. Граючись, скидати на дно всілякий органічний непотріб — траву, будяки, картопляне й цибулеве лушпиння, різні недоїдки. Чесно кажучи, в мене з недоїдками проблема — їх чомусь нема. Тому доводиться складати всілякі бур’яни на заправку грядки. Кухарі мене зрозуміють: від заправки залежить смак овочів. Щедро заправлена грядка буде працювати всі 7 років, як книжка пише, — розповідає дівчина з гумором Наталія Кушніренко.
Родина використовує вже 5 “теплих” грядок.
— Грядку звуть теплою, бо подушка із органіки, вкрита грунтом — спочатку тим, що нижній, а верхній, родючий, відповідно нагору, — роками перегниває і годує та гріє все, що росте, — каже Наталія Кушніренко. — Тому салати, редиски, петрушки і цибулі, висаджені як тільки зійшов сніг, доходять ранніми. (Коли “закваска” в нетрях бурлить і булькає, перші 40 днів від насипання грядки, садити на ній — табу. Згорить, зчорніє, пропаде). Впродовж сезону у такому ящичку вдається отримати кілька хвиль врожаїв — моркву після редиски і кріп із салатом після моркви.
“Тепла” грядка родить до кінця жовтня вона працює.
— Радісно, що в такому “коритку” майже нема бур’янів, а грунт пухкий і розсипчатий. Ще радісніше в такій технології поміняти тупу сапу на розумний плоскоріз і вміти приборкати хвощі і шкідників пряними травами й квітами. Але це вже наступні історії, — обіцяє розповідати надалі про свій досвід журналіст Наталія Кушніренко.
