Про це повідомляється в статті дослідників, опублікованій у журналі Proceedings of the National Academies of Sciences, пише ”Експрес”.
Автори дослідження, Гай Блох з університету Єрусалима та його колеги з Бразилії та Німеччини, відзначають, що тексти і давньоєгипетські розписи свідчили про розведення бджіл для отримання воску і меду на стародавньому Близькому Сході.
”Проте археологічні свідчення, що підтверджують, що практика розведення бджіл дійсно була поширена в регіоні у давнину, досі не були виявлені”, — пишуть вчені.
Блох і його колеги досліджували давню пасіку, виявлену на території стародавнього міста Тель-Рехов, одного з найбільших поселень часів залізного віку на території Ізраїлю, процвітало з 12 по 9 століття до Різдва Христового. На цій давній пасіці перебувало близько 30 вуликів — циліндричних конструкцій з необпаленої глини. З одного боку у них був льоток для бджіл, а з іншого кришка, щоб бджолярі могли дістатися до щільників з медом. Три ряди цих вуликів стояли у дворі великого архітектурного комплексу, який був зруйнований в кінці X - на початку IX століття.
У термінах біблійної історіографії це відповідає епосі правління царів Давида і Соломона.
”Розміщення такої великої пасіки посеред щільної міської забудови викликає здивування, оскільки бджоли можуть бути дуже агресивні, зокрема, під час збору меду”, — зазначають учені.
Автори роботи ідентифікували і вивчили знайдені у вуликах останки робочих бджіл, трутнів і личинок за допомогою електронного мікроскопа, і з’ясували, що цей вид відрізняється від сучасних бджіл, що мешкають на території Ізраїлю (Apis mellifera syriaca). На їхню думку, жителі Тель-Рехова імпортували бджіл з території сучасної Туреччини (Apis mellifera anatoliaca).
