В ніч з середи на четвер сюди з’їжджаються майстри народної творчості з усіх кутків України | Фото: zaxid.net. На ринку торгують не лише місцеві жителі, а й рукодільниці з Коломиї, Львова, Чернівців та Києва, інформують ”Вікна” з посиланням на Zaxid.net.
Одні продають в критих рядах, інші стоять просто неба. Пліч-о-пліч з іншими майстринями вони тримають у руках свої вишиванні вироби: на шиї висять крайки та намиста, в одній руці сорочки чоловічі, в іншій - жіночі.
Пройти між продавчинями складно. На території площею в три тисячі квадратних метрів розмістилося кілька сотень майстрів. Здається, що їх тут зібралось вкрай багато, проте продавці так не вважають.
«Та де? – сміється пані Світлана. – Сьогодні ринок взагалі дуже маленький, бо до Великодніх свят люди все розпродали. Коли людей дійсно багато, то вони стоять одне поперед одного, а протиснутися між ними практично не можливо».
Жінка щотижня приїздить з коломийського села Корнич, щоб продавати сукні машинної вишивки. У сім’ї її захоплення не поділяють, тому доводиться вишивати самій. З вішака знімає свою останню роботу, над якою працювала близько двох днів. На білосніжному полотні рясніють червоні маки. Показує й інші свої роботи: сукенки на світлій чи темній основі, одні на довгий рукав, інші – на короткий. На усіх виробах переважають квіткові візерунки.
Поруч з пані Світланою торгує місцева жителька. Вибір у неї невеликий, проте усі вишиванки ручної роботи. Щоб оглянути ширший асортимент товару, покупців веде до своєї невістки.
«1400 гривень вартує сорочка», – чуємо як жінка називає ціну дівчині, яка зацікавлено дивиться на виріб.
Світловолоса пані Надія каже, що ця вишиванка є найбільш популярною. Тому вона з доньками вишила кілька однотипних сорочок різних розмірів. Одна з них висить на манекені, інші поскладані поряд. Один такий виріб жінка вишивала близько місяця. Окрім виробів ручної роботи на стінах торгового намету висять сукні та сорочки машинної вишивки. Вартість на такі роботи втричі дешевші. Жінка каже, що ціни на ринку дивують покупців, особливо іноземців.
«Одного разу канадець перепитував мене про ціну кілька разів, а як довідався що вона в гривнях, бігом скупив кільканадцять сорочок для себе та своїх рідних», –усміхається пані Надія.
На ринок іноземців привозять автобусами. Найбільше вишивкою цікавляться жителі Польщі, Канади і Швейцарії.
Біля критої частини ринку розташовані торговельні палатки з віночками та вишиванками для дітей. Місцевий продавець разом із родиною власноруч виготовляє одяг для малечі. Пишні спіднички, ткані сумочки та костюмчики з вишивкою для новонароджених. Ціни на товар не високі: за сумочку ручної роботи чоловік просить 40 гривень, за спідничку – 50.
За вишиванковим бізнесом зі свого кабінету спостерігає директорка базару Наталія Нижник. Жінка надає торгові місця та регулює фінансові справи. Впродовж п’яти років вона приходить на місце торгівлі після опівночі, аби припильнувати роботу ринку від початку і до кінця. Раніше на території торговиці діяв овочево-фруктовий базар, а торгувати вишиванками люди виходили просто на вулиці. Та місцеві активісти вирішили зупинити стихійну торгівлю і надали майстрам народного мистецтва окрему територію.
«Хоча місце змінилося, традиція продавати автентичні вироби проти ночі збереглась дотепер. Я намагалась переконати продавців змінити пору торгівлі, проте вони навідріз відмовляються», – розповідає директорка.
Особливого розквіту базар набув під час Революції гідності. За словами пані Наталії, попит на вишиваний товар привів до того, що люди масово займалися машинною вишивкою. Така робота дається набагато легше, і не потребує багато часу. У Коломиї навіть є такі сім’ї, які мають близько 15 вишивальних машинок.
Якісна вишиванка ручної роботи – на базарі рідкість, адже в погоні за підзаробітком, майстрині обирають легший шлях. Ті рукодільниці, які дбають про неповторність своїх робіт не мають часу торгувати на ринку. Вони мають своїх покупців і працюють над замовленнями вдома», – каже пані Наталя.
