На ці запитання у кожного пересічного українця є однозначна відповідь — бездарність і корумпованість центральної влади не дозволяє розбудовувати державу. Я теж вважаю це вагомою причиною такої ситуації в країні, але не єдиною. Як кажуть в народі, нечестивий криється у деталях. Тож давайте поміркуємо про ці деталі.
Коли вирішив взяти участь у виборах міського голови Рогатина, мною керувало єдине бажання: хоч що-небудь змінити у цьому містечку. Признаюся відверто: великих надій на проведення якихось масштабних міських реформ у мене не було. Просто хотілося навести лад у міській господарці. А на що більше можна було розраховувати, коли всім відомо, що самоврядування на місцях не має ні прав, ні грошей? Та за півроку управління містом став зовсім по-іншому розуміти наші українські реалії. Дуже швидко ми розібралися з міським бюджетоутворювальним середовищем. Попрацювали так, що уже через два місяці після набуття повноважень ризикнули запропонувати громаді на 2016 рік бюджет втричі більший від прийнятого на 2015 рік. Тоді скептики жартували, що є фантазією теза про те, що «… у Рогатин нарешті прийшов закон, і податки платитимуть усі».
Незважаючи на скептицизм, внаслідок проведеної роботи фінансові ресурси громади за перший квартал цього року вже дорівнювали запланованому річному бюджету 2015-го. При цьому ми не отримали додатково жодної копійки з державного бюджету.
Роблячи наступний крок в управлінні містом, сказали собі: для нас є неприпустимим, коли у прибраному місті по його вилизаних тротуарах і вулицях ходитимуть похмурі і невпевнені в собі люди з власними проблемами, до яких нікому немає діла. Тому діти-інваліди та онкохворі почали одержувати від громади грошові допомоги; усі матері-породіллі та діти отримали право безоплатно лікуватися; загальна сума одноразових грошових допомог, що їх надаємо малозабезпеченим рогатинцям, досягла рівня міст обласного значення з населенням у 5-8 разів більшим, ніж у нас. Мешканців Рогатина похилого віку, котрі опинилися у складних життєвих обставинах, забезпечено щоденним добротним гарячим харчуванням, у школах та дитячих садках заборонено збирати кошти на потреби цих установ.
Можна багато писати про ухвалені програми з розвитку житлово-комунального господарства, культури, фізичної культури і спорту, роботи з дітьми, забезпечення громадського правопорядку та інші. Та найголовнішим в діяльності міської ради вважаю створення системи забезпечення комплексного розвитку громади та впровадження стандартів цього розвитку. Тобто Рогатин як населений пункт, яких в Україні сотні, сьогодні зазнає стрімкого розвитку і має усі реальні можливості стати добротним містом європейського зразка.
Однозначно, що рогатинський досвід має поширюватися на інші міста. Це — початок реальної реформи зі створення комфортного життєвого середовища та запровадження нових стандартів місцевого самоврядування.
До речі, якщо б десь у минулому році рогатинці із захопленням слухали виступи знаних усіма нами міських голів обласних центрів, які, на чім світ стоїть, ганили центральну владу за те, що 60% населення живуть за межею бідності, то сьогодні ставлення до цього діаметрально протилежне. Зараз у їхній свідомості формується до цих високопосадовців протест, суть якого у наступному: а що зробили персонально вони, ці владні мужі, щоб нагодувати мешканців своїх громад, котрі перебувають у складних життєвих обставинах (таких є лише біля 0,5 відсотка від усіх жителів міста), аби навести лад у занедбаних багатоквартирних будинках, надати допомогу в лікуванні малозабезпечених, щоб…, щоб…, словом, вирішити ще багато різних проблем життєдіяльності громад.
Чому сьогодні за рогатинським сценарієм не розвивається місцеве самоврядування? Чи це його нефаховість, чи та ж повсюдна корупція? Відповіді на ці запитання можна отримати, тільки встановивши чіткі правила, які зобов’яжуть місцеву владу на території всієї України гарантувати своїм мешканцям забезпечення їхніх найнагальніших конституційних прав. Але для цього потрібно створити належне законодавче поле, що врегулює цілий комплекс правовідносин на підставі рогатинського досвіду. Тоді кожен очільник громади зрозуміє: коли він не забезпечить надання ефективної допомоги людям, які знаходяться у складних життєвих обставинах, не надасть допомоги в охороні здоров’я дітей, важкохворих, не стимулюватиме розвиток освіти і культури, відмахуватиметься від житлово-комунальних проблем, то нестиме жорстку, визначену законом, відповідальність.
Якщо калушани, галичани та опіляни виявлять мені довіру та оберуть народним депутатом України, то вищеописане буде основою моєї діяльності у Верховній Раді України.
Маю теж на меті, працюючи в українському парламенті, задіяти усі механізми депутатського впливу для недопущення на окрузі погіршення становища соціально незахищених громадян. Першочергово підготую та домагатимуся прийняття Закону про запровадження соціальної допомоги на виховання дітей у малозабезпечених сім’ях до досягнення ними п’ятнадцяти років.
Усіма доступними засобами протидіятиму будь-яким спробам проведення змін у бюджетній сфері, які можуть спричинити погіршення освітнього, медичного та соціального обслуговування виборців.
Спільно з місцевими органами державної влади та місцевого самоврядування округу запроваджу механізм, який дозволить виборцям отримати вигоди від реформи житлово-комунального господарства.
Доведу до завершення законодавче вирішення проблеми безоплатного лікування хворих в умовах стаціонару.
Розроблю та домагатимуся прийняття нового закону щодо прозорого антикорупційного механізму проведення ремонтів та утримання автомобільних доріг, який передбачатиме формування достатнього місцевого фінансового ресурсу.
Внесу до Верховної Ради проект закону, який передбачатиме жорстку відповідальність посадових осіб за невиконання чи неналежне виконання законів та інших нормативно-правових актів.
Зобов’язуюся відстоювати інтереси виборців усіма законними засобами, беру на себе моральну та громадянську відповідальність за стан справ у виборчому окрузі.
З повагою, Ваш Сергій НАСАЛИК,
міський голова Рогатина, кандидат у народні депутати по 85-му виборчому окрузі
Політична реклама