Гінкго дволопатеве — реліктовий вид, одна із найдревніших дерев’янистих голонасінних рослин на Землі. Воно є пращуром сосни та ялини. У Калуші жіночий екземпляр гінкго дволопатевого росте на вулиці Грушевського.
— Кажуть, що там, де воно росте, — а це в кутку живої природи на вул. Грушевського, — раніше був маєток пана, і, як тоді було прийнято, пани насаджували різні екзоти. У Франківську таке дерево оголошене пам’яткою і має природоохоронний знак, воно знаходиться на вул. Василіянок, — розповідає екологічний активіст Василь Фіцак.
Прикметно, що гінкго є пам’яткою природи світового значення і занесене до Червоної книги світу. Найстаріше таке калуське дерево має обхват стовбура 190 см, а його вік складає приблизно 100 років.
Ще три екземпляри гінкго можна побачити на території Калуської гімназії імені Дмитра Бахматюка. За словами директора закладу Оксани Табачук, окрім гінкго, ще є три види магнолії, які належать до древнього роду квіткових рослин, та ліріодендрон тюльпановий (тюльпанове дерево) — близький їхній родич.
— Також у нас росте рідкісне екзотичне дерево — платан. Є у гімназійному дендропарку три види тисів, зокрема й тис ягідний (у народі його називають негний-дерево), а також є один екземпляр (ще маленький, але вже адаптований) ліванського кедра. Росте у нас чимало декоративних кущів, серед них є навіть дуже примхливий рододендрон жовтий. Створення унікального дендропарку на території гімназії — заслуга покійного Дмитра Бахматюка. Саджанці рідкісних рослин свого часу було завезено із ботанічного саду Чернівецького державного університету, — розповідає Оксана Табачук.
Прикрашають вулиці Калуша й ще одні екзотичні дерева — катальпи. Це — інтродуцент, тобто вони завезені в Україну. Їхньою батьківщиною є Азія, Китай, Японія, Америка. Катальпа цінується як декоративний вид завдяки пишним квітам під час цвітіння. У Калуші є досить багато молодих дерев, звичайно, їх значно більше на півдні країни та в теплому Закарпатті.
— Ці дерева прикрашають місто, і хотілось би більше катальп, аніж здоровезних, ламких тополь, — резюмує активіст Василь Фіцак